Молодіжна проблематика у вітчизняній соціології

Але економічна та соціальна криза наприкінці XX ст. ускладнила функціонування як загальнотеоретичної, так і галузевої соціології. За відсутності фінансування майже не проводяться масштабні дослідження, які б могли з'ясувати молодіжні проблеми в умовах трансформації політичної, соціально-економічної систем. Значно скоротилась кількість дослідних центрів, проблемних лабораторій з вивчення сучасної молоді.

Висновок

Останнім часом загострилося чимало молодіжних проблем, серед яких найголовнішими є:

• низький рівень життя, безробіття і значна економічна та соціальна залежність від батьків;
• шлюбно-сімейні проблеми (високий рівень розлучень, сімейних конфліктів);
• низька народжуваність – вже протягом трьох з половиною десятиліть в Україні зберігається рівень народжуваності, який не забезпечує навіть відтворення поколінь;
• матеріальна незабезпеченість, відсутність умов для поліпшення житлових умов;
• поганий стан здоров'я і зростання рівня соціальних відхилень (злочинність, пияцтво, наркоманія, проституція);
• втрата ідеалів, соціальної перспективи, життєвого оптимізму.

Постійно скорочується питома вага молоді щодо всього населення. В Україні за останні десять років її кількість знизилася з 22 до 20%. За всіма прогнозами, ця тенденція триватиме і надалі.

Вирішення цих проблем потребує розробки і втілення у соціальну практику державної молодіжної політики, яка повинна бути зорієнтована на створення нової системи професійної підготовки молоді з урахуванням тенденцій сучасного соціально-економічного буття, потреб ринку праці, подолання відчуження молоді від політичних та суспільних процесів. В XXI ст. ефективній молодіжній політиці стали на заваді: дефіцит соціально-економічних ресурсів, які б могли бути використані для вирішення молодіжних проблем; зниження життєвого рівня молоді, що спричиняє песимізм, соціальну апатію; невідповідність рівня професійної підготовки

молоді реальним потребам суспільства; слабка консолідованість молодіжного

руху.

Головними структурними ланками такої політики повинні стати заходи щодо вдосконалення системи освіти молоді, формування та реалізації її соціальних та економічних інтересів, участь у політичній діяльності, реалізації духовних запитів і потреб.

Список літератури

1. Капитонов З.А. Социология XX века. – Феникс, 1996. – 512с.
2. Кравченко А.И. Основи социологии. – М., 1997. – 368 с.
3. Соціологія: Підручник /За загальною редакцією проф. В. П. Андрущенка, проф. М. І. Горлача. Харків – Київ. 1998. – 624 с.
4. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В. Г. Городяненка – К.: Академія, 2002. – 560 с.
5. Соціологія: Підручник. За ред. В.П. Андрущенко. – Київ, 1998. – 624 с.
6. Захарченко М. В., Погорілий О. І. Історія соціології: від античності до початку ХХ ст. — К., 1993.
7. Бебик В.М., Головатий М.Ф., Ребкало В.А. Політична культура сучасної молоді. — К.: 1996.
8. 2. Головатий М.Ф., Цибульник B.C. Проблеми молодіжної політики // Філософська і соціологічна думка. — 1992, - №4.
9. Молодь України: Стан, проблеми, шляхи розв'язання. — К.: 1995.