Формування здорового способу життя як основний напрямок роботи центрів соціальних служб з дітьми та молоддю

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Практична робота центрів соціальних служб з дітьми при формуванні у них здорового способу життя в Україні

 

 Головне завдання центрів соціальних служб для дітей та молоді з питань надання їм соціальної допомоги, інтеграції в українське суспільство полягає у створенні сприятливих умов для поліпшення їхнього становища, нормалізації життя, усебічного розвитку інтелектуального і творчого потенціалу, соціальної адаптації.

Центри ССМ тісно співпрацюють з різними державними органами влади України, управліннями та відділами в справах сім'ї та молоді, освіти та культури, соціального захисту, службами в справах неповнолітніх, відділами кримінальної міліції, центрами зайнятості населення, закладами освіти, притулками для неповнолітніх та громадськими організаціями (обласними відділеннями Дитячого фонду, товариства Червоного Хреста, Асоціації молодіжних громадських організацій, благодійними фондами, жіночими та релігійними організаціями). У рамках реалізації програм соціальної підтримки дітей склалася певна система, складовими якої є:

• індивідуальна та групова інформаційно-консультаційна робота;

• рольові форми соціально-психологічної роботи (тренінги, ігри, бесіди, лекції);

  • різні  форми культурно-дозвільних заходів, організація конкурсів, виставок, фестивалів, святкових програм, екскурсій, благодійних  акцій;

• надання матеріальної допомоги (грошової та речової);

• соціально-педагогічний патронаж за місцем проживання або навчання, робота по оздоровленню, працевлаштуванню;

• організація роботи клубів за місцем проживання;

• формування прогресивної громадської думки на підтримку підростаючого покоління;• різні форми діагностичної роботи: тестування, анкетування, опитування та соціологічні дослідження.

Практично всі центри беруть участь в організації і проведенні Новорічних, Різдвяних, Пасхальних святий, заходів до Дня захисту дітей, у святкуванні днів народження з врученням подарунків, наданням матеріальної допомоги. Проведення благодійних акцій по збору коштів для підтримки молоді. Традиційними стали фестивалі для підтримки творчо обдарованої молоді. У рамках фестивалів відбуваються концерти, виставки, спортивні змагання, ігри та забави за участю дітей та молоді. Учасників та переможців нагороджують призами. ЦССМ організовують роботу консультативних пунктів по наданню допомоги з психологічних, соціальних та правових питань, клубів по підготовці дітей до сімейного життя, клубів спілкування тощо. Для подолання ізольованості дітей проводяться свята, екскурсії, туристичні походи, організовуються табори відпочинку тощо[2, С.222-224].

До ЦССМ молодь звертається й отримує допомогу з таких питань:

• навчання та працевлаштування;

• вирішення соціально-психологічних проблем;

• створення власної сім'ї;

•отримання інформаційно-консультативних послуг з психологічних, соціальних та правових питань.

Більшість з їх спрямована на надання консультативної (служби термінової психологічної допомоги по «Телефону довіри», консульт-пункти, служби медико-соціальної допомоги тощо) та матеріальної (магазин безкоштовних мов, пункти обміну мов, що були у вжитку) допомоги молоді.. Педагоги, психологи спостерігають за  вихованцями, проводять психодіагностичну, психокорекціину роботу. За результатами обстежень складаються психолого-педагогічні характеристики. З дітьми проводять лекції, бесіди, тренінги, індивідуальні консультації, культурно-масові заходи та навчальні семінари, тренінги, лекції, бесіди з проблемних питань.

Важливе місце в роботі центрів ССМ посідає оздоровлення та санаторно-курортне лікування дітей. Практично всі центри сприяли їх оздоровленню в приміських таборах, санаторіях, МДЦ «Артек», РДЦ «Молода гвардія». Спеціалісти різних напрямів (психологи, валеологи, психотерапевти, юристи) надавали психологічну, педагогічну та юридичну допомогу під час оздоровлення в приміських таборах, займалися психодіагностичною та психокорекційною роботою.

Широкого розвитку набуває клубна робота. При центрах соціальних служб для молоді діють 28 клубних об'єднань для дітей. Вони дають можливість працювати з дітьми протягом тривалого часу. На заняттях проводяться диспути, конкурси, вікторини, читаються лекції, діти знаходять для себе цікаві заняття.. Це клуби сімейного виховання для дівчат, основне завдання яких надання комплексу психолого-педагогічних, медичних, правових знань, навичок, необхідних для створення здорової, міцної сім'ї, допомога в становленні особистості майбутньої жінки, дружини, матері. У подальшому центрам соціальних служб для молоді бажано приділяти більше уваги соціально-реабілітаційній та адаптаційній роботі: організації просвітницьких курсів для батьків щодо проблем дитинства і сучасної молоді, створення реабілітаційних центрів, центрів соціальної активності, трудової діяльності; наданні роботи за місцем проживання; організації правової освіти дітей. Центри соціальних служб для молоді повинні статі тими осередками, до яких можуть звернутися усі бажаючі і потребуючі [8,С.115-118].

Ставлення до життя значною мірою визначається тим, як людина бачить свої взаємини з іншими людьми і світом у цілому, чи перебуває вона зі світом у злагоді або у конфронтації, приймає чи ні своїх близьких і саму себе. Розширюючи чи звужуючи мережу значущих взаємин, роблячи власний простір більш відкритим чи більш замкнутим, людина прискорює або уповільнює власне особистісне зростання. І в цій ситуації «молода людина не знає, в якому напрямі шукати, де знайти себе, як поєднатися зі своєю «самістю». І якраз у такій кризовій ситуації найбільш повноцінно може спрацювати відкрита система соціалізації особистості [2,С.97].

Цілісна система виховання має розвиватися як ієрархія виховних систем. В її структурі має бути регіональна система, яка формується з урахуванням місцевих умов в районі, місті, області, країні. Але центральне місце в ієрархії систем посідає педагогічна система [3, с. 133]. До створення систем на різному рівні можна додати самостійну систему соціально-педагогічного впливу в конкретному мікрорайоні, школі, первинних колективах, неформальних об'єднаннях тощо. Сюди ж можна додати і приватні системи. Вони є компонентами функціонуючої цілісної соціально-педагогічної системи і забезпечують формування окремих якостей особистості. Для даної системи притаманні свої особливі завдання, види діяльності, засоби і форми соціального впливу. Всі вони у своїй сукупності і представляють відкриту систему соціально-педагогічного впливу. Відкрита соціальна система має багатофункціональний характер, а тому функціонує для дітей і молоді з різними переконаннями, готових вести діалог, міжособове і міжгрупове спілкування; відкрита і в розумінні прийняття дітей та дорослих.

Відкрита соціальна система здатна підтримувати тенденції до розширення і зміцнення її взаємодії з життям, всіма соціальними інститутами — сім'єю, підприємствами, навчальними закладами, культурно-освітніми установами, громадськими та молодіжними організаціями, державними установами. Основний центр соціально-педагогічного впливу в даному випадку переноситься на взаємодію з конкретним суб'єктом. При цьому створюються всі можливі умови для особистісного захисту, підтримки і розвитку дитини чи молодої людини, а замість одноманітності, обов'язковості для суб'єктів впливу має існувати свобода вибору. Таке об'єднання зусиль у створенні оптимальних умов для переходу від епізодичних контактів соціальних служб з різними структурами передбачає перехід до створення такої соціально-педагогічної системи, яка б сприяла розвитку взаємодії дітей і дорослих на принципах взаємоповаги і партнерства, співдружності і співробітництва поколінь. Доцільно створювати такі відкриті системи з соціально-педагогічними центрами, оскільки вони дають змогу забезпечити взаємодоповнюваність, взаємозалежність, взаємодію всіх соціалізуючих сил даної системи. Основним принципом соціальної системи є консолідація сил, зацікавлених у соціальному становленні дітей та молоді. Але при наявній консолідації сил робота проектується так, щоб у кожній формі, у кожному виді діяльності в центрі уваги був процес індивідуалізації особистості.

Важливою особливістю відкритої соціально-педагогічної системи є те, що «стихійно діюче середовище перетворюється у середовище організаційне, виховуючи. Організаційне середовище включає в себе соціальні інститути, які безпосередньо чи опосередковано виконують ті чи інші соціальні функції. При цьому в окремих цих інституціях змінюються ролі, функції» [3, с. 136]. Так, скажімо, раніше школа брала на себе функції координатора, то зараз вона у цій системі може лише надати допомогу кадрами, які можуть допомогти у роботі іншим. А соціальні служби для дітей та молоді беруть на себе функцію науково-педагогічного центру, здатного перебудувати середовище для молодого покоління.

Друга функція соціальних служб для дітей та молоді у соціально-педагогічній системі — це захист прав та інтересів дітей і молоді, формування громадської думки щодо вирішення проблем дітей та молоді. І третя функція - культурно-освітня, яка реалізується через комплекс справ і заходів, розрахованих на молодь різного віку та на дорослих. Особливість відкритої соціально-педагогічної системи полягає у тому, що основна робота щодо соціалізації особистості виноситься із традиційного місця — школи і переноситься у різні інфраструктури, які вирішують на професійному рівні ряд надзвичайно важливих проблем: допомога, протидія нарковживанню, боротьба з алкоголізмом, дитячою проституцією, експлуатацією дітей та ін. Зокрема це стосується соціальної служби для молоді.

Головні завдання ССМ були визначені державою, Кабінетом Міністрів, окремими міністерствами. Ці завдання були втілені у відповідних державних, національних і галузевих програмах, спрямованих на соціальну допомогу і підтримку дітей та молоді. Серед них слід назвати такі:

• Державна програма боротьби зі злочинністю;

• Національна програма протидії зловживанню наркотичних засобів та їх незаконному обігу;

• Національна програма профілактики СНІД;

•  Національна програма «Діти України»;

•  Державна програма зайнятості населення;

•  Національна програма планування сім'ї;

• Довготривала програма поліпшення становища жінок, сім'ї,  охорони материнства та дитинства;

•  Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI ст.);

•  Програма правової освіти населення України;

•  Комплексна програма розв'язання проблем інвалідності;

• Програма поліпшення виховання, навчання, соціального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків.

В даній ситуації діяльність ЦСССМ спрямована: на сприяння розвитку і діяльності соціальної інфраструктур для дітей та молоді; розробку шляхів реалізації державних, національних та галузевих програм; пошук оптимальних форм, методів і засобів здійснення соціальної роботи з дітьми, молодцю, жінками та різними категоріями молодих сімей; створення пакету науково-методичних матеріалів з проблем організації і реалізації молодіжної політики у сфері соціальної роботи з дітьми і молоддю в Україні; створення системи інформаційного та комп'ютерного забезпечення соціальних служб для дітей та молоді тощо. Звичайно, що прагненням соціальної служби в вузі є створення певного мікросвіту, у середовищі якого можуть активно проявлятися окремі компоненти соціально-педагогічної системи, мають враховувати при цьому особливості місцевих, регіональних умов, навіть склад контингенту, з яким доводиться співпрацювати. Проте при всіх їх відмінностях у підходах до вирішення соціальних проблем наявні певні ознаки, які єднають усі компоненти в цілісну модель ЦСССМ. Зміст соціалізуючого процесу у відкритій соціально-педагогічній системі не обмежується його проявом лише в окремих видах діяльності. Соціалізуючи процес у такій системі охоплює всі сфери життєдіяльності особистості, в тому числі й особистісну, і сімейку, і трудову, і неформальну. Водночас соціалізація носить інтеграційний характер як за змістом, так і за формами. Так, наприклад, реалізовуючи програму «Підтримка молодих інвалідів «Повір у себе», ЦСССМ проектує такі види діяльності, які б стали не лише фактором активізації морального задоволення їх учасників, але які б зробили учасників повноцінними партнерами у реалізації цієї програми. Скажімо, проведення конкурсу «Юна красуня» серед дівчат, хворих на ДЦП, передбачало підготовку дівчат до різних видів конкурсів: на кмітливість; дотепність; вміння читати вірші; співати; визначати види образотворчого мистецтва; створювати «компліменти», навіть танцювати. Загалом учасниці включалися в активну діяльність на різних етапах підготовки і постійно мали підтримку від різних служб і окремих людей. А перебування їх в оточенні однодумців, сильних особистостей, але всіх інвалідів, допомагало кожному відчути себе не просто як «Я», а як «Я і світ».

Звичайно, перехід від педагогіки заходів у школах, клубах до створення соціалізуючих центрів у соціумі і, нарешті, до соціалізуючого середовища, яке допомагає створити новий спосіб життя дитини чи молодої людини — процес надзвичайно складний. Для цього необхідно було створити у місті, районах такий мікроклімат потреб щодо реалізації різних програм, щоб кожна програма стала частиною життя спеціалістів, служб, адміністрації, окремих людей, шкільних, позашкільних установ. Навколо кожної програми можна збирати творчу групу людей, спроможних не лише брати участь у її реалізації, а й «заразити» нею різні виховні інститути, людей з достатком чи просто творчих людей. До основних проблем, над вирішенням яких працюють ЦССМ на сучасному етапі розвитку України відносяться:

• вдосконалення самої діяльності центрів соціальних служб сім’ї, дітей та молоді, а також управлінське, організаційне і правове забезпечення соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім’ями;
• розширення сфери та поліпшення якості соціальних послуг для дітей, молоді та сімей;
• розширення мережі центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та притулків для неповнолітніх, центрів соціально-психологічної допомоги, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, соціальних центрів матері та дитини, соціальних гуртожитків, центрів для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді;
• забезпечення створення сприятливих соціально-економічних, медичних, психологічних, організаційних та правових умов і гарантій для дітей, молоді та членів їх сімей, які опинилися в складних життєвих умовах, допоможе їм інтегруватися у суспільство та вести повноцінний спосіб життя відповідно до їх здібностей та інтересів;
• зменшення кількості безпритульних та бездоглядних дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Практична реалізація ідеї впливового управління станом здоров'я людини має неабияке значення. По мірі розвитку суспільства, зростання благополуччя, цивілізації, цінність здоров'я все більше зростає, проблеми досягнення його все більше ускладнюються, що спонукає до підвищення все більшої науково-теоретичної, методично-реалізаційної уваги до цієї проблеми.

На сьогодні такий напрям соціальної роботи, як формування здорового способу життя (health promotion), є визнаною галуззю науки та практичної діяльності. Формування здорового способу життя визначається як складний комплексний процес застосування зусиль з метою сприяння поліпшенню здоров'я і благополуччю людини загалом. Тому одним з пріоритетних напрямків діяльності Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є формування здорового способу життя. Спеціалізовані  формування, які займаються підготовкою спеціалістів для проведення групової роботи з формування здорового способу життя в молодіжному середовищі, допомагають  реалізовувати комплексний підхід до вирішення освітньо-профілактичної проблеми підготовки підлітків до життя, виховання в них позитивної громадської поведінки.