Загальні рекомендації по організації занять

                                             Зміст

1.   Вступ                                                                       3 ст.

2.  Загальні рекомендації по організації занять       4 ст.

3.  Загальні вимоги до занять з ліплення                  6 ст.  

4. Вступні бесіди на заняттях з ліплення                 9 ст.             

5.  Організація практичної роботи  гуртківців         15 ст.

6.  Підведення підсумків заняття                               17 ст.

6.  1 заняття                                                                  18 ст.

7.  2 заняття                                                                   19 ст.

8.  3 заняття                                                                   20 ст.

9.  4 заняття                                                                   23 ст.

10. 5 заняття                                                                  24 ст.

11. Додатки                                                                   26-38 ст.

12. Використана література                                         39 ст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                               Вступ.

     У сувенірний гурток  об’єднуються діти, що виявляють  стійкий інтерес до природи, виготовлення  різних виробів, конструювання, виконання практичних робіт

    У процесі виготовлення  різноманітних сувенірів та іграшок  з різноманітних матеріалів в  т.ч. і природних дітям дається  можливість самостійно вирішувати  численні композиційні, конструктивні  й технологічні завдання, працювати  над оформленням, оздобленням власних виробів.

    Дуже важливим елементом  роботи сувенірного гуртка є  збагачення їх знань про природу, розвиток естетичних почуттів, творчої  активності, знання традицій декоративно - прикладного мистецтва.

          Діти  навчаються правил заготівлі і зберігання природних матеріалів, здобувають відомості про історичні витоки народних ремесел. Вони вчаться виготовляти солом’яні та флористичні композиції, вироби з глини, обробляти та використовувати відходи виробництва та побуту.

           Особливо цінним в практиці роботи сувенірного гуртка може стати виготовлення сувенірів з місцевих природних матеріалів. Воно допоможе відкрити нові можливості для використання цих матеріалів, а також взнати самим і показати людям, чим багатий наш край. Захоплення декоративно-прикладними видами мистецтва дозволить в подальшому не тільки самим виготовляти гарні і корисні речі, а й дарувати їх  іншим, брати участь у виставках тощо.

       Одним з розділів  у програмі сувенірного гуртка  є розділ «Ліплення».

Основні завдання, які вирішує керівник гуртка на заняттях :

1. Розвиток творчих здібностей  гуртківців.

2. Естетичне виховання.

3. Виховання любові до праці  та до людей праці

4. Розвиток умінь спостерігати  предмети навколишнього середовища, вирізняти головне.

5. Розвиток у дітей художніх  смаків, прищеплення інтересу до  мистецтва.

6. Виховання поваги до декоративно  – прикладних видів мистецтва.

7. Розвиток практичних навичок  по роботі з природними матеріалами, в даному випадку з глиною.

    Програма розрахована для молодшого шкільного віку. На розділ «Ліплення» відведено 10 год., тобто 5 занять.

№ з\п	Зміст роботи	Кількість годин
1.	Ліплення з натури матрьошки	2
2.	Ліплення чашки	2
3.	Народна глиняна іграшка	2
4.	Іграшка - свисток	2
5.	Декоративна маска	2

 

 

                        Загальні рекомендації по організації  занять                              

                                         Матеріали і обладнання.

    На заняттях з ліплення можна використовувати два види матеріалів: глину і пластилін. Але основним і найкращим матеріалом є глина. Вона еластична, добре формується; вироби, що висохли є доволі міцні, зберігають форму, добре приймають  різну  фарбу: гуаш, акварель, темперу, масло. Для занять з ліплення не обов’язкові спеціальні фартушки, які захищають одяг, так як думка про те, що це брудний матеріал - невірна. Звичайно, треба привчати дітей працювати акуратно, але якщо глина і попадає на одяг, то після висихання легко струшується з одягу і не залишає слідів.

    Добути глину також  можна не прикладаючи великих зусиль. Вона  є біля берегів річок, озер, при дорогах.

   Добуту глину потрібно  попередньо перевірити, наскільки  вона придатна для ліпки.. Глина  буває нежирна і жирна. Нежирна  не підходить для ліплення, так  як складається, в основному, з піску і не пластична. Перевірити її на пластичність можна, зліпивши з глиняного тіста ковбаску і зігнути її в кільце. Якщо на поверхні кільця при цьому не буде тріщин, то глина еластична і  підходить для ліпки.

  За першими запасами корисно організувати похід всієї групи, взявши з собою відерця і лопатки. Принесений матеріал потрібно обробити. Важливо очистити його від камінчиків, коріння тощо. Великі  куски подрібнюють молотком, засипають в ящики або відра для зберігання. Якщо глина волога, то спеціально сушити її не обов’язково.. Такий матеріал краще зберігати в вигляді невеликих кусків в відрах. На дно наливають невелику кількість води, а зверху накривають целофановою плівкою, клейонкою, щоб вона не висихала. Перед ліпкою в глину додається невелика кількість води, замішують до стану густого тіста, добре перемішують. Якщо готують тісто з пересохлої глини, то її на добу заливають водою до повного покриття. Перед замісом воду зливають і вимішують глину, щоб вона легко відставала від рук.

    Обладнання для занять з  ліпки не складне. Кожному гуртківцю для роботи необхідна підкладна дощечка, стеки, іноді - блюдце з водою.

    Ліпку завжди  виконують  на дошці, призначення якої не  тільки в тім, щоб не забруднити  стіл. Виріб, поміщений на підкладну дощечку, зручно повертати в процесі роботи різними сторонами до автора, що дуже необхідно. Дошка може бути з фанери, орголіту тощо розміром  25х25 см. На кожну з них до початку заняття чергові гуртківці кладуть куски глини, величина яких залежить від виробу і теми заняття.

   Для  вироблення мілких  деталей, нанесення на поверхню  виробу прикрас у вигляді штрихів , виярок  і т.д. необхідно використовувати  стеки. Замість них можна використовувати  відточені ручки використаних  кісточок для малювання чи  клеєння.. Не обов’язково їх мати кожному гуртківцю – на групу достатньо декілька наборів стеків, з яких  керівник роздає необхідну кількість на  робочий стіл. В процесі заняття гуртківці можуть ними обмінюватися..

   В деяких випадках буває  потрібно зробити поверхню виліпленого виробу гладенькою (особливо, якщо її потім буде розписано). Пластилін загладжують рукою, а поверхню глиняних виробів полірують водою, яку ставлять в мисочках на кожну парту.  Змоченою в воді рукою або кусочком полотна чи поролону поверхню виробу загладжують. Після висихання її необхідно зачистити шкуркою.

 

                                           Сушка і розпис виробів

    Деякі вироби з глини  і пластиліну, які виконуються  на занятті гуртка, потрібно розписати, щоб вони мали завершений вигляд. Наприклад, іграшки за мотивами народних зразків невиразні, нецікаві для дітей і просто не мають відповідного вигляду. Те ж саме відноситься до  матрьошки, іграшки – свистульки, декоративної маски, деяким видам декоративного посуду.

   Розписують вироби не раніше, ніж через три – п’ять днів після виготовлення. Для просушки їх залишають в приміщенні(на підвіконні, шафі, поличці). Вироби, що висохли , при бажанні можна висушити в сушильній (муфельній) шафі. Тоді вони стають дуже міцними і не розмокнуть у воді..

   Коли виріб висохне його  розписують фарбами. В умовах  звичайної гурткової кімнати  використовують самий простий  варіант окраски. Виріб покривають  звичайними гуашевими фарбами  або аквареллю з сумішшю гуашевих  білил. Баночку з фарбами потрібно  мати на кожному столі.

 

                             Загальні вимоги до занять  з ліплення.

     Одна з основних  завдань занять з ліплення  – розвиток творчого мислення  гуртківців. Тому необхідно, насамперед,  піклуватися не про те, щоб  діти виліпили який – не будь виріб, а про те, щоб в процесі роботи у них розвивались певної якості особистості і розуму. Крім того, на заняттях дуже велике значення має наявність у дітей здібностей; вміння сприймати дійсність і конструювати художній образ, уяву, критичність, гнучкість і оригінальність мислення, художню інтуїцію , самостійність і активність.

  Відомо, що розвиває те навчання, яке базується на  активності, самостійності і ініціативі дітей. Але для того, щоб ці якості  могли проявитись в роботі, на  заняттях необхідно створювати відповідні умови, застосовувати відповідні до цих вимог методи і засоби навчання.

     Дуже важливо, щоб  предмети, які керівник використовує  на занятті для демонстрації  дітям, ні в якій мірі не  повинні бути просто скопійовані. Вони можуть пояснити завдання , бути засобами художніх вражень, поповнення запасу знань тощо. При цьому, частину інформації гуртківці будуть отримувати від керівника в завершеному вигляді, але вони повинні самостійно навчитися аналізувати предмети, уявляти в загальному вигляді художній образ майбутнього виробу і знаходити технічні способи його втілення.

    В якості прикладу  розглянемо бесіду на занятті  з ліпки  чашки.

Ця тема традиційна і містить у собі великі пізнавальні і розвиваючі можливості для гуртківців.. Але для досягнення поставленого завдання заняття повинно бути побудоване відповідним чином.

     Порівняємо два варіанти організації даного заняття.

  Перший, поширений на практиці - коли кожна дія дітей на  занятті контролюється чітким  керівництвом керівника гуртка.

  У вступній бесіді керівник, використовуючи зразок,  п о  я с н ю є, з яких частин  складається виріб, перевіряє, як  діти це  з а п а м ’  я т а л и, далі -

р о з п о в і д а є (і, можливо, показує), як його потрібно виконати, після чого кожен гуртківець починає виліплювати чашку.

    В результаті діти  засвоюють будову чашки, деякі  прийоми її виготовлення, розвивають  і удосконалюють навички роботи  з глиною.

    Однак ця тема може  дати значно більше в емоційно  – естетичному і інтелектуальному  розвитку гуртківців, якщо в хід заняття Ввести окремо розвиваючі елементи. Насамперед - це органічне, закономірне для даного заняття коло знань і понять, які дітям необхідно засвоїти. Бесіда цього варіанту заняття може будуватися таким чином. Спочатку керівник гуртка акцентує увагу дітей на  е м о ц і й н о м у   с п р и й н я т т і  образів, підбираючи для показу вироби, які різняться за формою, розміром, матеріалом і призначенням.

     Потім гуртківці за  допомогою керівника  а н а  л і з у ю т ь властивості  і закономірності виробів.

    На  даному етапі потрібно  відмітити, в чому полягає зміст  форми і побудови чашки: це  означає органічне поєднання  краси і раціональності, зручності. Ще при першому огляді зразків  гуртківці дивуються невичерпній  різноманітності цих однакових по загальному призначенню і будові виробів. Це для дітей важливе відкриття. Вони також дізнаються, що добре знайомий всім їм предмет повинен  задовольняти  якісь   вимоги, про які вони раніше не замислювались: бути зручним і гарним. Увагу дітей до цієї сторони виробу можна привернути порівнянням.  Спочатку показати дві зручних в користуванні чашки, але одна з яких виконана біль художньо. Відповідаючи на  запитання керівника гуртка, якою чашкою користуватися краще і чому, діти відмічають, що краще користуватися гарною чашкою. Таким чином, вони виділяють красу, як одну з необхідних якостей.  Далі можна порівняти дві гарних чашки, але одна з яких менш зручна в користуванні. В даному випадку краща буде та , яка зручніша. Таким чином діти засвоюють основну закономірність, одне з головних якостей, яким повинні володіти вироби такого виду.

    Слідуюче, що вони повинні  зрозуміти в результаті бесіди, - як ця закономірність проявляється  в виробах. Керівник не диктує  цих законів, а вчить дітей  мислити. Чашка для кави і кружка для квасу. Що значить для кожної з них бути зручною і красивою. Які технічні рішення можливі в одній і неможливі в іншій?  А може, не має ніякої різниці? Якщо кружка для квасу добра більша, навіть трішки грубувата , з товстими стінками, які не обов’язково повинні бути гладенькими ззовні, - і це буде гарно – то для чашки для кави(зручної і гарної) це не годиться.. Вона повинна бути маленька, з тонкими стінками, біль мініатюрною форми з витонченою окантовкою. А чашка буденна і святкова? Дитяча?   Чашки для туриста? Якщо на цьому занятті діти отримають завдання виліпити виріб більш конкретним призначенням, це змусить їх більш активно продумати всі сторони виробу, який вони виготовляють: форму, величину, оздоблення, - але в залежності від призначення. Діти можуть ліпити чашки і для героїв казок: Котигорошка, Червоної Шапочки і т. д..

    На обговоренні засобів  х у д о ж н ь о г  о рішення керівник звертає  увагу на те, що якщо аналізувати  виріб в цілому, то художнє  рішення невіддільне від інших  якостей і дуже в багатьох аспектах переважає всі інші сторони виробу. Діти мають зрозуміти, що не зовнішня прикраса робить речі насправді художніми, а красота пропорцій і ліній контуру, доцільність прикрас.

  Не менш важливою вимогою  до занять, на яких розвиваються творчі здібності дітей,  є  сама атмосфера, стиль роботи. Безумовно, тут уже не може бути місця для чіткої, сухої регламентації кожної дії, кожної  відповіді. Необхідно  підтримувати в дітях всяку ініціативу, оригінальність ідей, не забуваючи при цьому, тактовно оцінити її доцільність. (« молодець, ти придумав багато цікавих деталей оформлення виробу, але, здається тут їх потрібно трішки менше, хоча кожна з них окремо дуже гарна. Подивись сам, подумай, чи не потрібно щось забрати» і т.і.). Ця вимога зовсім не означає анархії під час проведення заняття. Керівник керує кожним його етапом, направляє дії і думки дітей, але не шляхом диктату, а відповідно до можливостей кожного учня.