Язичницькі традиції в культурі українського народу

Актуальність теми полягає в тому, що язичництво (від давньослов. слова «язики» — народи) — досить невизначений термін, що свого часу виник у церковному середовищі для позначення всього нехристиянського. У релігієзнавстві під «язичництвом» розуміють різноманітні релігійно-міфологічні уявлення, обряди та культи, що існували в різних народів планети до прийняття ними вищих релігійних форм (як правило, світових релігій). Найчастіше цим поняттям позначають вірування тих народів, що не мали власних держав, а, створивши їх, одразу прийняли одну із світових релігій, минаючи стадію тривалого розвитку власної національно-державної релігії. Тому хронологічні рамки язичництва надзвичайно широкі — своїми коренями воно сягає в кам’яний вік, а його пережитки можуть зберігатися до XIX — початку XX ст.

Вступ
Розділ 1.Феномен язичництва: особливість слов’янських вірувань.
1.1. Давньослов’янський пантеон богів.
1.2. Язичницькі культи.
1.3. Демонологічні уявлення.
Розділ 2. Вплив язичницьких традицій в сучасній культурі.
2.1. Дуалізм релігійних культів: синкретизм язичництва та християнства.
2.2. Відродження віри предків – неоязичництво
Висновки
Список використаних джерел та літератури