Третя хвиля української еміграції до США 1945-1953

Як приклад можна навести  діяльність Осередку ім. Миколи Павлушкова в Чикаго. Він був заснований 2 жовтня 1949 року в Домі Українського Народного Союзу при 845 N. Westen Ave [19, 392]. В 1950 році Осередок винайняв домівку при 2135 Chicago Ave. Хоч і не достатнє, але все ж таки стале приміщення було позитивним фактором у діяльності Осередку. Саме тут започаткувався організаційний поділ на ланки і розпочалась систематична виховна праця (багато інших осередків СУМу а США запозичили цю систему). З того ж таки року СУМ мало свій прапор, герб, та гімн з якими осередок був репрезентовані суспільству.

З усіх ділянок діяльності Осередку, культурно-освітня й виховна праця  активізуються найбільше. Театральний  гурток, хор і танцювальна група, які вже були зорганізовані, поповнювались  новими силами і почали вести систематичну працю. Праця мистецьких гуртків  не тільки ввела Осередок в контакт  із міським (чікагівським) громадянством, але ще й здобула собі серед  нього признання.

 Сумівська молодь активізується  не лише в Чикаго, але і в  інших містах США, де існували  іхні осередки. Члени утворень  були задіяні в різних мистецьких, спортивних та інших самодіяльних  гуртках. Рівночасно велась праця  по ланках, де в програму занять  входить українознавство та історія.  Найбільш активними ланками сумівців  були: “Чорноморці”, “Орли”, “Бурлаки”, “Спартанки”, “Червоні Марки” та ланка імені “Лесі Українки” [9, 214].

Варто зазначити, що в осередках  СУМу здебільшого були люди, що народились на українській землі і любов  до свого рідного винесли з  батьківщини. Відтак головна увага  виховної праці була зосереджена  на Юнацтво СУМ, на ту молодь, яка  не бачила і не мала можливості чути про Україну. І хоча більшість  юнацтва належала до різних гуртків, праця по ланках була першим і найголовнішим  засобом у вихованні юнацтва.

Однією з ділянок громадсько-культурної праці осередків були спроби видавничої діяльності, початки якої сягали ще до 1951 року. Спочатку це були намагання  видавати щось своє власне, виключно для  внутрішнього вжитку, такі як “Сумівський Інформатор Чикаго”. Та згодом у видавництві з’явились журнали, які були призначені для широкого загалу . 

Поруч з виховною й культурно-освітньою  роботою сумівська молодь вважала  за свій обов’язок включитись до громадської  праці на теренах США. Базуючись  на принципі, що успішна громадська праця вимагає спільних зусиль і  співпраці різних організацій СУМ  об’єднувався з іншими установами. Зокрема Осередок в Чикаго, а дещо пізніше Осередок в Бостоні стали  членами Ліги Американців Українського Походження [3, 263]. Працюючи в Лізі осередки зажди були активними її членами і брали участь в організації громадських комітетів під її протекторатом для відзначення національних свят, як: 22 січня, Свято Героїв, 1 листопада та багато інших. Були також випадки, коли програми поодиноких свят були виконані силами майже самих сумівців.

Підсумовуючи, варто зазначити, що за час перебування в США українці розбудували широку мережу громадсько-політичних, культурно-освітніх, релігійних, професійних інституцій.

В період третьої хвилі еміграції, коли до США емігрували групи освічених українців, характеризується активізацією діяльності окремих установ та осередків, що були утворенні емігрантами. Такі утворення відразу почали адаптуватись на нових, поки що незнайомих територій. Вони відносно швидко давали про себе знати на теренах США. Зокрема, Трощинський В. П. особливу увагу звертає на діяльність молодіжних та наукових товариств в зазначений період [20, 51-54]. Тому зазначений проміжок часу їхня діяльність булл розглянута детальніше.

Як один з активних проявів громадсько-культурної діяльності емігрантів у період 1945-1953 рр. є організація українських письменників - “Мистецький український рух” (1945 – 1949 рр.).

Саме в цих напрямках  в період 1945 – 1953 рр. українська громада  проводила найактивнішу громадсько–культурну діяльність.

Висновок

Підсумовуючи викладений матеріал, варто зазначити, що після Другої світової війни склалися важливі соціокультурні обставини, які спричинили масове переселення українців за океан, в тому числі і до Сполучених Штатів Америки, а саме: насильницька репатріація українського населення до СРСР по закінченню війни; гнобливе ставлення до народу, що проживав на теренах України радянською владою; бажання українців до спокійного і стабільного життя, яке вони могли б отримати за межами СРСР, і т. д. Варто наголосити на тому, що це була вже третя хвиля імміграція українського суспільства на американський контингент. Тому можна зробити висновок, що історично склались загальні позитивні якості, які притягували емігрантів в США, а саме: по-перше, ця країна найбільше відповідала їх уявленням про стабільне і заможне життя; по-друге - наявністю найпотужніших українських громад, об’єднаних, передусім в громадські організації.

 Варто зазначити, що  активізуючи громадсько-культурну  діяльність установи різним чином  взаємодіяли між собою і здійснювали  взаємний вплив, створюючи тим  самим систему громадсько-культурних  установ. Діяльність подібних  утворень мала надзвичайно важливе  значення для українців, адже  саме завдяки їм емігранти  мали можливість відчувати себе  ближчими до країни, яку вони  були змушені залишити, а також  навчати своїх дітей українській  культурі, котрі не мали можливості  побувати в Україні в роки  свого свідомого життя. Та все  це були другорядні функції  громдсько-культурних установ. Основним  їхнім завданням була репрезентація  українського суспільства на  теренах США як самобутньої  нації. Зважаючи на те, що представники  третьої хвилі еміграції були переважно кваліфіковані робітники та спеціалісти, можна зробити висновок, що іммігранти були досить освіченими, тобто мали достатній рівень знань для того, щоб організувати суспільство і тим сами активізувати його громадсько-культурне життя.

Список використаних джерел та літератури

1. Ахрімович О. Українська Вільна Академія наук в її історичному розвитку / О. Ахрімович // Українська Вільна Академія Наук: Ювілейне видання, присвячене двадцятиліттю діяльності. 1945–1965. – Нью-Йорк, 1967. – 75 с.
2. Брат – братові: Книга про ЗУАДК (Злучений український американський допомоговий комітет). –Філадельфія, 1971. – 296 с.
3. Волкова Н. П. Педагогіка // Навчальний посібник. – К.: “Академія”, 2001.- 386 с.
4. Дубицький Я.Пластовий табір.//Пластовий шлях.-1996. – 319 c.
5. Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Т. 2 / (Репринтне перевидання в Україні) За ред. В. Кубійовича. – Париж–Нью-Йорк: Вид-во “Молоде життя”. – К., 1994. – 658 с.
6. ЗУАДК: 50 років на громадській ниві // Українська діаспора. – 1995. – № 8. – 218 с.
7. Куропась М. Історія української еміграції в Америці: Збереження культурної спадщини. – 319 с.
8. Куропась М. Українські американці / Куропась М. – Мінеаполіс, 2007. - 409 с.
9. Макарчук С. А. Етнічна історія України // Навчальний посібник. – К.: “Знання”, 2008. – 212 с.
10. Мерфі Н. Українознавчі наукові установи в США (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ ст.) / Н. Мерфі // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. – Запоріжжя: Вид-во “Просвіта”, 2005. – Вип. ХІХ. – 465 с.
11. МУР: Мистецький український рух. – Мюнхен-Карльсфельд, 1946. - Зб.1. – 86 с.
12. Основні напрями допомоги українських організацій США та Канади українським біженцям і переміщеним особам у Західній Європі (1944 – 1946) // Українська діаспора. – 1997. – № 10. – 258 с.
13. Очеретяний Є. О. Глобальна міграція - загроза чи преференція для національної безпеки? / Є.О. Очеретяний // Буковинський журнал. - 2008.- №3.- 416 с.
14. Під прапором СУМ-А. - Нью-Йорк, 1964. – 84 с.
15. Пріцак О. Гарвардські Українознавчі студії / З. Борисюк, О. Пріцак, К. Д. Тейлор; АН України,Інститут E0 укр. археогр; Укр. наук. ін-т Гарвардського ун-ту. – К.: Інститут укр. археогр., 1992. – 175 с.
16. Полтава Л. Історія української народної помочі в Америці і Канаді (з 1914 року) / Л. Полтва //. - Петербург,1976-1977 рр. – 408 c.
17. Рудик С.Я. Переселення українських біженців і переміщених осіб до США та Канади після Другої світової війни: причини, особливості, наслідки (1945 - 1953 рр.) : автореф. На здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.02 “Всесвітня історія” / С.Я. Рудик. - К., 2003. - 175 с.
18. Саранча Г. Соціальна адаптація третьої хвилі української еміграції у США після Другої світової війни // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. М. М. Алексієвця. – Вип. 1. – Тернопіль: ТДПУ, 2004. – 238 с.
19. Саранча Г. Третя хвиля української еміграції у Сполучених Штатах Америки та внесок її представників у збереження та розвиток української національної культури // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. – К.: Поліграфічний центр "Фоліант", 2005. – Т. V. – 392 с.
20. Трощинський В. П. Українці близького і далекого зарубіжжя //Україна незалежна: сторінки історії.– К.,1995. - 352 c.
21. Трощинський В.П., Шевченко А.Л. Українці в світі. – К.: Видавничий дім “Альтернативи”, 1999. – 351 c.
22. East E. Lincoln’s Russian General / E. East // Journal of the Illinois State Historical Society. – Spring, 1959. – Vol. 52. – P. 463.