Сашко Лірник. Внесок у розвиток мистецтва сучасності

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

Індивідуальна робота

з дисципліни «Історія Української культури»

на тему «Сашко Лірник. Внесок у розвиток мистецтва сучасності»

 

 

 

 

 

 

                                                       Виконала: студентка 1-го курсу

                                                                           факультету іноземної філології

                                                                           напрям: французька мова (переклад)

                                                                           групи 2333-101 ФП

                                                                           Сорокотяга Наталія

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя – 2014

 

Зміст

1. Світ казок
2. Сашко Лірник
1. Біографія
2. Казка для Сашка Лірника – це…
3. Сашко Лірник і музика
4. Сашко Лірник про Україну та українців
5. Сашко Лірник і діти
3. Висновок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сашко Лірник

Внесок у розвиток мистецтва сучасності

1. «Світ казок»

Світ казок – надзвичайний, чарівний, добрий, там добро завжди перемагає зло, хитрість поступається мудрості, ледачість – працьовитості… Світ казок – теплий, привітний, там завжди знайдеться місце для кожного. Майже з самого народження дитину занурюють в цей чарівний світ, адже казка – джерело добра, вона не має кордонів: українські діти з однаковою цікавістю слухають і читають як українські народні казки про курочку рябу, так і «Червону Шапочку» Шарля Перро.

 

Існує книг багато на землі.

Вони цікаві, мудрі, гарні.

Та кожен з нас, дорослий чи малий,

Всяк казочку читати полюбляє.

 

Казка – це світ чарівний та незвичний,

Казка – це диво, сповнене краси.

Поринуть в казку, це ж бо так цікаво,

Це справді свято, радість для душі.

 

У казці звірі мову мають,

Дерева розмовляють, мов живі.

Добро і правда завжди зло долають,

Тому і люблять казку діти всі.

 

Так ось я хочу розповісти про одного з українських чарівників, який силою свого слова занурює дітей і дорослих в світ чарівливої казки. Цей чарівник – Сашко Лірник.

 

2. Сашко Лірник

«Я – це: прихована зброя українства, бо на моїх казках ростуть маленькі патріоти» каже про себе Лірник.

Дорослим він дарує дитинство, а дітям – справжню Україну, де все так, як має бути, де славні козаки захищають свою Батьківщину, жінки виховують дітей, а чорти і усіляка нечисть – отримують по заслугах.

Сашко Лірник (справжнє ім’я – Олександр Власюк) – казкар-лірник, інженер та учасник київського гурту «Вій», сценарист, актор, телеведучий, автор телепрограм. Був членом журі фестивалю авторської пісні «Срібна підкова», постійний учасник фестивалів «Країна Мрій», «Шешори», «День Незалежності з Махном». Володар почесного звання «Заслужений працівник культури України». Володіє такими музичними інструментами, як колісна ліра, дримба, варган, бубон, барабан, гітара. Має учнів в Україні,Росії і США.

 

1. Біографія

Народився 24 січня 1963 року в місті Умань.

П’ятнадцять років прожив у Росії, в Мурманську, де брав участь у створенні українського земляцтва.

В 1995 році Олександр Власюк повернувся в Україну. Нині мешкає у Києві.

В 1999—2002 роках-автор і ведучий телепередачі «Казки лірника Сашка».

         телепередача "Казки Лірника Сашка"

        В 2000 році дитячим журі обраний «кращим дитячим письменником України».

В 2003 році диск «Казки лірника Сашка для дорослих і дітей» був визнаний кращим альбомом України (опитування журналу «Політика і культура»).

В 2009 році Указом Президента України Олександру Власюку присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України».

В 2010 році отримав приз глядацьких симпатій і став лауреатом кінофестивалю «Відкрита Ніч» за кращий сценарій (мультсеріал «Моя країна-Україна», який сам і озвучував).

З 2010 року — автор і ведучий програми для дітей «Світанок» на каналі ІСТV. Написав і поставив три «Зіркові вертепи» 2008, 2009, 2010 років на фестивалях «Карпатія». Записував пісні з гуртами «Рутенія», «Чур», «Вій», «Кому Вниз», знявся у кліпі гурту «Тінь Сонця». Зараз знімає художній фільм за мотивами своєї казки «Про вдову Ганну Шулячку,Чорного козака і страшне закляття», в якому грає одну із ролей. Ведучий фестивалю «Українське Різдво» в Оперному театрі м. Києва.

 

2. Казка для Сашка Лірника – це… (вибірки з інтерв’ю)

Мої казки для всіх, бо вони живі, а кожен слухач може відчути себе актором

- Сашко, скажіть, будь ласка, Ваші виступи, розповіді казок - то імпровізація чи гарно відпрацьована вистава?

- Казка - завжди імпровізація. Принципово. Так цікавіше і вам, і мені. А головне - не набридає.

 

- Сашко! Скажите, почему Вы рассказываете сказки? Какова истинная причина?

- Спочатку розказував дітям, щоб не забули українську мову. Потім сподобалося тішити людей, потім - прийшов до розуміння того, що це надзвичайно важлива річ. Можливо, найважливіша в житті після дітей, бо формування ноосфери, сфери свідомості, залежить від нас. І я переконаний, що від того, що я роблю, світ змінюється на краще хоч трошки.

 

- Коли написали першу казку й про що?

- В ранньому дитинстві, роки в чотири. Це була казка про золоторогого оленя, якого не могли вполювати, бо він бігав швидше, ніж летить стріла. Причому ця казка була у віршах. Я вже її забув. Пам'ятаю, що отримав перші девіденти від казкування - всіх діток клали спати вдень, а мене - ні, мене вродили показувати різним комісіям, щоб похвалитися, як гарно поставлена виховна робота в дитсадочку №7.

 

- Що найголовнішим є для казкаря?

- Любити дітей і людей взагалі, вміти дати відкоша, бути імпровізатором, бути розумним, весь час вчитися новому, не соромитися учитися в інших і питати коли чогось не знаєш.

 

- Чим відрізняються казки для дорослих і казки для дітей?

- Я їх не розрізняю. Що зрозуміють дорослі - те зрозуміють і діти. Треба тільки вміти оповідати. Звичайно, дуже маленькі ще не все розуміють. Але вже з шести років немає різниці.

 

- Олександре, дякую Вам за казки! У мене дещо дитяче питання: 1) як народжується казка? 2) чи трапляються казки в житті? (перед Різдвом так хочеться в це вірити)

- Якби я знав точний рецепт, то ходив би в золотих чоботях. Справжня казка, а не «подєлка», приходить сама. Треба довго думати, переживати, бачити незвичайне в буденних речах, і казка викристалізується сама. Крім того, треба багато читати і знати, щоб висловити те, що є на думці. Убогі думки - убога оповідь. Треба розвивати свій внутрішній світ, набиратися різних вражень, намагатися спробувати все в цьому житті, сьорбнути лиха, отримати перемогу, програти, пересилити себе і знову виграти, щоб вийшла казка. Казка - це не просто оповідь, це - якийсь моральний підсумок. Найкращі казки - це ті, які ти сам пережив. Не буквально, а душевно.

Казки в житті трапляються обов'язково і в усіх. Треба тільки навчитися їх помічати.

 

- Творчість кого з Ваших колег по перу, тобто казкарів (не обов'язково сучасних), Ви найбільше цінуєте і навпаки - чиї казки абсолютно не сприймаєте? І чому?

- Наприклад, Шевченка я теж вважаю казкарем, а точніше - міфотворцем, і Ліну Костенко з її «Марусею Чурай». Це - вершина. Подобається Джоан Роулінг. Не сприймаю Андерсена, на жаль. В основному його казки доволі похмурі і несуть негатив та душевну травму.

 

- Чи можна у нас заробити казками?

- Якщо ти - професіонал, то можна. Але тут головне - містична складова. Якщо ти ставитимеш собі ціль заробити, отримати гроші, то їх або не заробиш, або не будеш їм радий. Як каже мама: «Болячка хороша - та чорт їй рад». А от якщо ставиш собі за ціль подарувати людям добро і радість, то гроші самі тебе знайдуть і принесуть, і на тарілочку покладуть, і подякують, і далі запросять. Взагалі це принцип універсальний. Заробити можна будь-чим, якщо працюєш з душею.

 

Сашко Лірник вірить, що життя - це справжня казка. Сюжети своїх казок він бере саме з життя.  Може в цьому і є його талант: бачити чарівне в буденному.

Його казки прості й щирі, про добро і зло і звичайно про любов. Він пише для тих кого любить, для дітей, для яких казка – не просто вигадка, а чарівна історія, в якій казкар дозволяє їм брати участь, яку вони самі можуть змінити і створити заново. Як каже Сашко Лірник, в душі він сам ще дитина, тому так добре розуміє дитячу душу.

 

2.3 Сашко  Лірник і музика

Талановита людина – талановита в усьому. Сашко Лірник підтверджує цей вислів. Окрім того, що він – «майстер химерної казки», він грає на таких музичних інструментах, як колісна ліра, варган, бубон, гітара. До речі, музиці він навчався самостійно. Ось підтвердження з його слів:

- На яких музичних інструментах Ви граєте? Колись траплявся мені на очі їх перелік, але деякі з назв інструментів, відверто кажучи, мене здивували. як це - грати на кокосовому горісі чи шаблі?

- Я граю на гітарі (вчився сам - грав в рок-гурті), лірі (вчився сам), барабанах (вчився сам), використовую іноді дримбу, губну гармошку (у мене хороша губна гармошка - подарунок друзів з Канади). Чомусь безвідповідальні журналісти включили в перелік моїх достоїнств володіння цілим списком інструментів, який вони просто скопіювали з обкладинки мого першого диску. Так і кочує просторами Інтернету - сопілка, жаба, кувач... Хоча до мене це не має жодного стосунку. На цих інструментах грав покійний нині Анатолій Демінчук (Демидрол), який і записував зі мною мої диски.

А також у звуковому оформленні моїх дисків ми використовували звук реальних шабель, стукіт кокосового горіху і т.д., про що чесно написали на диску. Журналістам радив би ретельніше читати і більше не помилятися.

 

- Чому Ви так вперто чіпляєтеся за трухляву давнину, коли не було жодних музичних інструментів й використовували все, що було під руками? Хіба зараз цим треба займатись? Чому б не розвивати сучасну музичну культуру? Адже в Україні майже не пишуть серйозні твори, нема мюзиклів і т.д.

- Ви мало знаєте про мою творчість. Крім того, що я записую «трухляву давнину», я записувався і грав з сучасними музичними колективами «Кому вниз», «Вій», «Чур», «Очеретяний кіт». Мої пісні виконують багато музикантів. До Вашого відома, щоб навчитися творити сучасну музику, треба пройти ази, ту саму «трухляву давнину».

 

3. Сашко Лірник про Україну та українців

Сашко Лірник – щирий патріот України. Хоч він інколи називає себе націоналістом, він з повагою ставиться до інших народів, сам багато подорожував світом, 15 років жив в Росії, проте своєю Батьківщиною вважає Україну. Він вірить в Україну і в українців. Ось уривки з його розмов з журналістами і звичайними людьми:

 

- Сашко, як на Вашу думку, що є в українців такого (або в ментальності, або у способі життя, або в філософії), чого не змогла б зрозуміти решта світу, зокрема, наприклад, росіяни?

- Є. Українці цінують своє і не крадуть чужого. А головне - до всього ставляться із вродженим гумором. Крім того, українці надзвичайно цінують і поважають особисту свободу і волю.

 

- І ще одне питання до Вас. Кого виховують Ваші казки? Які якості вони розвивають в дітях перш за все?

- Українців і думаючих людей, які не будуть гнути шию перед новими і старими панами.

 

- Яким Ви бачите майбутнє України?

- Українським і все-таки моральним, не зважаючи на глобалізацію.

 

Кому ж як не йому вірити в краще майбутнє для нашої Батьківщини, адже саме він виховує наступні покоління, його казки вселяють в дитячу душу любов і повагу до рідної домівки. І ці діти вже через кілька років творитимуть долю України. Про себе він каже:  «Я – це: прихована зброя українства, бо на моїх казках ростуть маленькі патріоти». Із ним важко не погодитись. Дорослим він дарує дитинство, а дітям – справжню Україну, де все так, як має бути, де славні козаки захищають свою Батьківщину, жінки виховують дітей, а чорти і усіляка нечисть – отримують по заслугах.

 

4. Сашко Лірник і діти