Перші спроби дослідження етнопсихолінгвістичної проблематики
Реферат, 10 Февраля 2015, автор: пользователь скрыл имя
Описание работы
На сучасному етапі потреба у розширенні та поглибленні культурних контактів між різними країнами та етносами, проблеми мовної й національної політики; проблеми вивчення іноземних мов, здійснення літературних, політичних, науково-технічних та усних перекладів; сфера мистецтва і мистецтвознавства; діяльність засобів масової інформації та пропаганди зумовили появу такої мовознавчої дисципліни як етнопсихолінгвістика.
Содержание работы
Перші спроби дослідження етнопсихолінгвістичної проблематики.
Етнолінгвістика в царині неогумбольдтіанства (20-ті роки XX ст.).
Гіпотези Е. Сепір, Б. Уорф, як новий етап розвитку науки.
Вітчизняне мовознавство. Лінгвокультурологія як нова галузь досліджень мовознавців.
Лінгвокультурологія – тенденція до маргінальності мовознавчої дисципліни.
Файлы: 1 файл
Історія розвитку та становлення етнопсихолінгвістики та лінгвокультурології.docx
— 36.79 Кб (Скачать файл)Із вище зазначених визначень можна зробити висновок, що предметом лінгвокультурології є вивчення культурної семантики мовних знаків, які формуються у процесі взаємодії двох різних кодів, а саме мови і культури.
Виникнення і розвиток лінгвокультурології у нашій країні пов'язано з «переважанням лінгвокультурологічного підходу при викладанні іноземних мов».
Підходячи до висновків можна сказати, що лінгвокультурологія в своєму розвитку проходить два періоди: перший період – це період тільки передумов розвитку науки; другий період – це період становлення лінгвокультурології як самостійної науки. У зв'язку з тим, що ця наука стрімко розвивається, можна виокремити третій період – період, на порозі якого ми зараз знаходимося, – поява фундаментальної міждисциплінарної науки – лінгвокультурології.
На сьогодні в лінгвокультурології виокремилося декілька напрямів:
- лінгвокультурологія окремої соціальної групи, етносу, яка досліджує конкретну лінгвокультурну ситуацію;
- діахронічна лінгвокультурологія, яка вивчає зміни лінгвокультурного стану етносу в певний період часу;
- порівняльна лінгвокультурологія, яка досліджує лінгво-культурні особливості різних етносів;
- порівняльна лінгвокультурологія, яка досліджує особливості менталітету певного етносу з позиції носіїв мови і культури;
- лінгвокультурна лексикографія, яка займається складанням лінгвокраїнознавчих словників.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- Бердій Т. Своєрідність української ментальності // Людинознавчі студії. – Дрогобич, 2000. – Вип. 2.
- Єрмоленко С. Я., Харитонова Т. А. Мова в культурі народу (план-проспект) // Мовознавство. 1998. № 4-5. С. 3-17.
- Савицька, Ольга Вікторівна. Етнопсихологія: навч. посіб. для студ. вузів / О. В. Савицька, Л. М. Співак. – К. : Каравела, 2011. – 264 с.
- Селіванова О. O. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: Підручник/ МОН України. – Полтава: Довкілля-К, 2008. – 712 с.
- Селіванова О. O. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля-К, 2006. – 716 с.
- Селіванова О. О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналітичний огляд). – К.: Фітосоціоцентр, 1999. –148 с.