Ассирія

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 12 Ноября 2012 в 02:18, реферат

Описание работы

Об’єктом наукових студій виступає Ассирійська держава.
Предметом дослідження – староассирійський період в історії Ассирії.
Мета роботи – висвітлити роль та значення староассирійського періоду в історії Ассирії. На реалізацію мети поставленні такі завдання:

Содержание работы

Вступ…………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Утворення Ассирійської держави……………………….5
Розділ 2. Господарське життя та суспільство ассирійців.…7
Розділ 3. Культурний розвиток ассирії…………………………….11
Висновки……………………………………………………………………...15
Список використаних джерел та літератури…………………..17

Файлы: 1 файл

Ассирія.docx

— 44.51 Кб (Скачать файл)

Але в Ассирії був крім того свій національний бог, який не визнавався в Вавилоні, – бог міста Ашшура, зробився покровителем всього царства і називався Ашшур (вірніше Ашур). Він – бог сонця, але не Мардук; він був мало пов’язаний з первісним місцем культу, стояв окремо від древніх богів, зійшов на небувалу висоту могутності, завдяки ассирійським завоюванням. Він – «вождь богів», їх «батько» і навіть «цар». Царі – вважалися його намісниками і навіть рабами. Войовнича історія ассирійського народу войовничий характер бога. З його іменем царі ходили в походи. Жорстокі страти, яким вони піддавали бунтівників, були в їх очах законною відплатою за заколот проти бога. Військовий характер Ассура відбився і в його зображенні у вигляді крилатого диска з воїном, натягуючим лук, всередині. Богів дуже шанували. На їх честь будували храми, робили бенкети та ін. [5, с. 54].

У державному устрої Ассирії  та ж близькість до стародавнього  Вавилону в елементах і деталях, але відмінність в загальному дусі. В Ассирії більш сувора централізація, велика міцність державної ідеї, велика послідовність в її проведенні. Держава  спиралося тут не тільки на духовенство  і знать, але головним чином на військо і чиновництво. Військовий характер Ассирії зумовили і її природа та її історія. Населення тут не було поставлено в необхідність весь свій час витрачати на спорудження водяних споруд і землеробських робіт. Часті дощі і рясні річки позбавляли Ассирію від таких проблем.

Ассирійська тактика вказує на те, що військової школою у них було полювання: вони діяли натиском, намагалися оточити, ворога, могли вести тільки наступальну війну. Тому в ті періоди, коли наступальна тактика не могла мати місця і доводилося оборонятися, Ассирія перебувала в занепаді. Це було в епоху панування Мітанні, під час навали арамеїв (XI-IX ст.), В період могутності Ванського царства і, нарешті, при напливі арійських орд і перехід в наступ Мідії. Тоді настала для Ассирії остаточна загибель. Ассірійська озброєння було найдосконалішим на той час. Зображені на барельєфах і знайдені в Єгипті ассирійські шоломи, зброя, броня, щити, стінобитні машини, понтони вказують на висоту військової справи. Зміцнення Ніневії також свідчать про успіхи, досягнуті ассирійцями в фортифікаційній справі [5, с. 54].

Таким чином, всі жителі Ассирії були природженими солдатами, починаючи від своїх царів, які особисто брали участь у походах і розділяли зі своїми воїнами всі військові труднощі. Всі війни до саргоновської епохи велися за допомогою тубільних ополчень, а у хвилини особливо тяжкої ситуації царі «піднімали всю країну».

Цар Ассирії, як і у Вавилоні, не вважався богом, але уявлявся ставлеником і улюбленцем бога і був наділений божою милістю, причому спирався не стільки на духовенство, як на військо. Він вважався носієм давніх традицій загальної культури. Як і в Вавилоні, цар вважався представником народу перед богами [5, с. 54].

Центром Ассирії був трикутник  між Тигром і Верхнім Забом, де знаходилися три царських міста: Ніневія, Калах, Дур-Шаррукін, в близькій відстані один від одного, на протязі близько 50 верст. Калах і Дур-Шаррукін – створення царів Ассурнасірабала і Саргона, на їх штучне походження вказує квадратний план. Ніневія, розташована між ними, представляє неправильну довгасту трапецію, близько 12 верст в окружності, розділену на дві частини річкою Хусуром. Міста оточували з усіх боків стіни, вони була укріплені ровами з півночі та сходу, а також спеціальними високими подвійними, стінами у вигляді півкола і у вигляді прямої лінії з півночі на південь – з найбільш небезпечної східної частині міста.

Водночас, царі піклувалися про благоустрій і красу столиці. Сінахеріб хвалиться про турботи з постачання Ніневії водою, в якій потребували жителі, «не знали, що їм пити, і звертали погляди до небесного дощу». Для задоволення їх потреб він провів 18 каналів [5, с. 58].

Виробництво було ремісничим і фабричним; фабрики тримали  храми і багаті громадяни; до нас  дійшли документи з них, між іншим, розрахункові листи робітників. Техніка  ассирійських і вавілонських майстрів особливо вражає, якщо взяти на увагу недосконалість інструментів [5, с. 59].

Палаци ассирійських царів  були побудовані на штучно створеному пагорбі. Його оточували міцні фортечні мури із зубчастими вежами. Біля входу  з обох боків стояли величезні, витесані з каменю статуї добрих духів –  крилатих биків з людськими головами, з чорними бородами і різноколірними крилами. Стіни кімнат були оздоблені  рельєфами, вирізьбленими на кам'яних плитах і розфарбованими у п'ять  кольорів. На рельєфах скульптори зображували  походи ассирійського війська, захоплення і руйнування ворожих міст, нещадні  страти й захоплення полонених.

Часто на рельєфах зображувалися  сцени з життя самого царя. Ось  цар полює на левів. Розлютовані  звірі кидаються на мисливця або  конають від ран. На іншому рельєфі  показано, як ассирійський цар бенкетує зі своєю коханою дружиною в саду. Він лежить на ложі і тримає в руці келих вина. Чорна борода царя розчесана і завита. На мускулистих руках масивні браслети та обручки. Поруч з ним сидить і його дружина з келихом вина в руці. Неподалік стоять слуги з опахалами та царедворці, які ладні виконати будь-яке бажання свого володаря. Не тільки звуки арф і тимпанів тішать царя. Він отримує насолоду від кривавого видовища: на дереві висить відрубана голова одного з його ворогів.

Ашшурбаніпал був найосвіченішим з ассирійських царів (хоч це не заважало йому проявляти жорстокість). За його наказом, в палац звозили не тільки коштовності, а й книги. Так була зібрана велика бібліотека, в якій зберігалися старовинні вавилонські міфи, легенди, молитви, твори мудреців про рух небесних тіл і про те, що вони провіщали людям. Палац царя згорів під час захоплення ворогами Ніневії, та бібліотека вціліла. Глиняні «книги» не горять, а стають міцнішими після випалювання. Археологи розкопали руїни палацу Ашшурбаніпала і знайшли цю бібліотеку. Вони зібрали уламки табличок і з'єднали їх. Так було відновлено Міф про Всесвітній потоп, Легенду про Гільгамеша та велику кількість інших клинописних «книг» Стародавнього Дворіччя [6].

 

 

Висновки

Отже, Старо-Ассирійське царство, об’єднало під своєю владою, хоча і на короткий час, велику частину Передньої Азії з Єгиптом, перетасовуючи народи і згуртовуючи країни, продовжувало справу зближення культурного людства. Ассирією, як уже зазначалося, називають гірську частину на півночі Дворіччя. Її центром було місто Ашшур, яке розташовувалося у середній течії річки Тигр. Ослаблення та занепад Вавилонської держави дали можливість ассирійцям у XIV ст. до н.е. розпочати будівництво власної держави. Вона постала у безперервних війнах із сусідами.

Основними виробниками в  Ассирії були землеробські общини. їм належала більша частина земель у державі. Власниками іншої були царі, їхнє оточення та багатії. Общини складалися з кількох поколінь найближчих родичів. Общинна земля позначалася  межею, а всередині поділялася на дрібні ділянки, кожну з яких обробляла  одна родина. Крім селянських, існували царські та храмові господарства. Зазвичай обробляли ці землі раби або збіднілі селяни. Як і в інших  давніх державах, рабами в Ассирії  ставали боржники в військовополонені.

Ассирія першою озброїла свою армію залізною зброєю, що давало їй перевагу перед іншими арміями. Майже 270 років ассирійська армія не знала поразок. Добре організована й озброєна, вона підкорила величезні території, що перетворило Ассирію на могутню державу. Правителі таких могутніх країн, як Вавилон, Сирія, Урарту, Фінікія, а пізніше навіть царі Єгипту сплачували їй данину. 

Як і будь-яка держава, побудована на насильстві над завойованими народами, Ассирія була приречена  на нетривале існування. Постійні війни  та боротьба за владу у верхівці суспільства, багатотисячні повстання на підкорених територіях ослабили Ассирію. Їй все важче було протистояти войовничим сусідам, вона шукала союзників у боротьбі з ними. Таким союзником для неї став Єгипет. Але підтримка Єгипту не врятувала колись могутню державу.

У 614 р. до н.е. вавилоняни розпочали наступ на Ассирію, їхні союзники – мідійці – вщент зруйнували давню столицю Ассирії Ашшур. У 612 р. до н.е. вже об’єднані сили вавилонян і мідійців взяли в облогу одне з найбільших ассирійських міст – Ніневію.

Облога міста тривала  три місяці. Ніневію спіткала та сажа доля, що й Ашшур. Місто було захоплене, розграбоване й зрівняне з землею. Населення Ніневії майже повністю було винищене. Ті, хто вцілів, стали рабами. Останній ассирійський цар Сін-шар-ішкун (Сарак) не дався у руки ворогів. Він підпалив свій палац і згорів у ньому. Разом з палацом згоріла й остання надія ассирійців на відродження держави. Залишки ассирійської армії разом з єгиптянами дали свій останній бій у 605 р. до н. е. біля Кархемиша. Колись могутня держава швидко розпалася, а її землі були взяті під контроль правителями Вавилона. Завойовники винищили ассирійську знать, а ті, хто вижив, розійшлися планетою.

 

Список  використаних джерел та літератури

  1. Ассирия в старо-ассирийский период [Електронний ресурс]. – Точка доступу: // http://www.mystic-chel.ru/east/mesopotamia/489.html

  1. Вавилон і Ассирія. Закони Хаммурапі [Електронний ресурс]. – Точка доступу: // http://uris.org.ua/istoriya-gosudarstva-i-prava-zarubezhnyh-stran/vavilon-i-assiriya-zakoni-hammurapi
  2. История древнего востока. – 3-е изд. перераб и доп. / Под ред. В. И. Кузищина. – М: Высш. шк., 2003. – 462 с.
  3. Крижанівський О. П. Історія Стародавнього Сходу: підручник. – 2-ге вид., стереотип / О. П. Крижанівський. – К.: Либідь, 2002. – 592 с.
  4. Тураев Б. А. История древнего Востока. В 2 т. Том 2 / Б. А. Тураев; под ред. В. В. Струве. – Ленинград: Социально-экономическое, 1935. – 267 с.
  5. Утворення Ассирійської держави [Електронний ресурс]. – Точка доступу: // http://ukrmap.su/uk-wh6/1112.html

 


Информация о работе Ассирія