Аналіз навчально – методичного комплексу з історії України для учнів 9 класу

     Одна з можливих ознак класифікації - рівень охоплення способів і прийомів дослідницької діяльності. За такою ознакою можна виокремити такі групи:

-       частково-пошукові (евристичні, сократичні) методи – методи навчання, спрямовані на засвоєння учнями окремих етапів проблемно-пошукової діяльності, частину з яких реалізує вчитель, наприклад, створення проблемної ситуації, а частину – учень;

-       квазідослідницькі - методи навчання, спрямовані на засвоєння учнями всіх етапів дослідницької діяльності, розвиток дослідницьких умінь, аналітичних і креативних здатностей. Всі етапи проблемно-пошукової діяльності виконує учень, реально здійснюючи процес дослідження й одержуючи суб'єктивно новий результат.

     До частково–пошукових методів М.Золочевська відносить методи: емпатії, значеннєвого бачення, образного бачення, символічного бачення, порівняння, евристичного спостереження, фактів, конструювання понять, конструювання правил, гіпотез, прогнозування, помилок, конструювання теорій, придумування, "Якби...", образної картини, випадкових асоціацій, гіперболізації, аглютинації, мозковий штурм, синектики, морфологічного ящика, інверсії, різнонаукового бачення та інші [7,с.56].

     Серед квазідослідницьких методів у методичній літературі перш за все називають метод проектів. Важливою проблемою для педагогічної теорії та практики є питання співвідношення між дослідницьким методом і методом проектів. У педагогічних джерелах зустрічаються випадки: 1) застосування цих термінів як синонімів, 2) поглинання одного терміну іншим, при цьому одні педагоги вважають дослідницький метод частиною методу проектів, інші вважають метод проектів одним з дослідницьких методів. Плідним, на наш погляд, для розв’язання цього питання є врахування пропозиції психолога Б.Хендерсона розділити два поняття "вільне дослідження" та "проблемне дослідження" [35,с.241-245]. Проблемне дослідження передбачає розв’язування поставленої на його початку проблеми. Саме таке дослідження лежить в основі методу проектів. На відміну від проблемного, вільне дослідження базується виключно на допитливості, а рушійної силою виступає не бажання досягти практичного результату, а прагнення до дослідницького пошуку як такого. Це дає підставу розділити дослідницькі методи на методи проблемного дослідження, до яких можна віднести і метод проектів, і методи вільного дослідження. У методичному плані різниця між цими групами методів, сформульована О.Савенковим, полягає в тому, що метод проектів передбачає складання чіткого плану пошуків, "з неминучістю вимагає ясного формулювання й усвідомлення досліджуваної проблеми, вироблення реальних гіпотез, їхню перевірку відповідно до чіткого плану й т.п. Тому тут, як правило, немає місця "провокаційним ідеям". О.Савенков робить висновок, що дослідницьку діяльність не повинні обмежувати навіть рамки самих сміливих гіпотез -  на відміну від проектування, вона значно  гнучкіша, у ній значно більше місця для імпровізації [25].

2. Особливості  застосування  пошуково – дослідницького  методу  учнями  у  9  класі

    Науково-дослідницька діяльність – вища форма самоосвітньої діяльності школяра. Формування науково-дослідницьких умінь процес складний і тривалий. Він не може виникнути на порожньому місці і не може розвиватися сам по собі. Н.Алексєєв завданнями вчителя-керівника вважає :

• поступово і методично правильно формувати пошуково-дослідницькі навички;
• здійснювати постійний контроль за підготовкою учнями науково-дослідницьких робіт;
• аналізувати та виправляти помилки ;
• визначати найкращі, найефективніші шляхи виконання роботи, розчленовувати її на певні складові та розділи, навчаючи учнів поєднувати дослідницьку діяльність з науковою;
• з’ясовувати можливості подальшого застосування результатів роботи [1,с.25].

Однією з умов успішного виконання пошуково-дослідної роботи учнів ,на думку Л.Жук, є дослідження методами навчання з елементами наукових методів пізнання, а також відповідність між віковими та розумовими особливостями розвитку школярів. Занадто складні для розуміння юним дослідникам або зовсім недоступні методи розв’язання проблеми можуть спричинити втрату інтересу до виконання пошуково-дослідної роботи. Одним з перших кроків учителя-керівника є вивчення науково-пізнавальних інтересів учнів, що впливає  як на вибір теми дослідження, так і на саму роботу. Ні для кого не є секретом, що навіть найцікавіша тема, зумовлена потребами часу або нав’язана учневі вчителем, не сприятиме успішному виконанню роботи. Пріоритетним, визначальним фактором у виборі теми є стійкий пізнавальний інтерес до неї дослідника та бажання внести щось нове в її розкриття [5,с.15].

В організації пошуково-дослідної роботи учнів слід дотримуватися кількох принципів:

• дослідницька діяльність учнів наближена до наукової діяльності, дуже часто є її початком і, як правило, має продовження в подальшій науковій діяльності;
• зміст дослідження обов’язково має поєднуватися з навчальною метою, загальними потребами суспільства та проблемами сьогодення;
• науково-дослідницька діяльність – обов’язково керований процес;
• наукове дослідження –неперервний процес, його не можна виконати за декілька днів.

Учитель-наставник :

• навчає методики дослідження;
• консультує учня в процесі роботи;
• визначає методику, шляхи розв’язання поставлених проблем, враховуючи інтелектуальні та психологічні особливості дитини;
• оцінює здобуті результати.

        У  здійсненні продуктивного наукового  дослідження,стверджує І.Зимня, обов’язкове  поєднання керованої науково-дослідницької діяльності  із самостійною, самоосвітньою діяльністю учня, яка є основою інтелектуального зростання дитини, формування її творчої особистості. Велике значення у вивченні навчального матеріалу і проблематики курсів за вибором має самостійна робота учнів, що є однією з форм науково-дослідницької діяльності. Вона ґрунтується на вивченні навчальної, наукової, науково-популярної літератури; мемуаристики, публікацій в газетах та журналах, архівних, музейних документах та матеріалах [6,с.24].

Уся пошуково-дослідницька робота у навчально-виховному  комплексі здійснюється за такими основними напрямками:

1. Розвиток наукового та інтелектуального мислення учня та майбутнього спеціаліста, що досягається низкою спеціальних заходів та дій під час навчального процесу: відповідні завдання, нестандартні уроки в гімназії тощо. Таким видом діяльності охоплені всі учні без винятку. Вона стала невід’ємною складовою навчально-виховного процесу.
2. Розвиток наукової роботи через позаурочну діяльність: олімпіади, інтелектуальні ігри, конкурси, екскурсії тощо. Це подальший розвиток колективного наукового мислення, який значною мірою відбувається у навчально-виховному  комплексі.
3. Самостійним напрямком пошукової діяльності школярів є їх участь у конференціях та роботі наукових товариств різних рівнів. Тут іде вже мова про індивідуальну наукову діяльність, яку треба вважати найвищим рівнем для школярів. Вона є регламентованою спеціальними вимогами.
4. Дослідження в галузі педагогічного процесу, де є об’єктами дослідження вчитель і учень.

       Ю.Шимон наголошує, що концептуально пошуково-дослідницьку діяльність слід розглядати як цілісну гнучку індивідуальну педагогічно-виховну систему, в процесі функціонування якої здійснюється розвиток творчих здібностей, самостійного здобування знань, реалізація особистістю права на становлення, значущість і вплив.

      Науково-дослідницька  діяльність – вища форма самоосвітньої  діяльності школяра. Формування  науково-дослідницьких умінь процес  складний і тривалий. Він не  може виникнути на порожньому  місці і не може розвиватися  сам по собі. А тому завданням  вчителя-керівника є

• поступово і методично правильно формувати пошуково-дослідницькі навички;
• здійснювати постійний контроль за підготовкою учнями науково-дослідницьких робіт;
• аналізувати та виправляти помилки ;
• визначати найкращі, найефективніші шляхи виконання роботи, розчленовувати її на певні складові та розділи, навчаючи учнів поєднувати дослідницьку діяльність з науковою;
• з’ясовувати можливості подальшого застосування результатів роботи [33,с.10].

Цей науковець вважає, що педагогічне   керівництво   організацією   науково-дослідної   роботи побудоване на таких принципах:

• самореалізації та самовизначення особистості – мобілізація самостійної активності  школярів, здатності визначати мету та завдання для реалізації своїх здібностей, талантів, індивідуальності із врахуванням внутрішньої сутності;
• гуманізації та рівноправності у спілкуванні педагогів та школярів – виховання взаємоповаги, взаємодовіри, віри у значущість пошуково-дослідницької діяльності, створення максимально сприятливих умов для розкриття здібностей кожної дитини;
• розвивальної зорієнтованості – спрямованість всіх компонентів освітнього процесу на досягнення найефективнішого розвитку пізнавальних, пошукових та дослідницьких можливостей дитини із врахуванням її особистісного розвитку та типологічних особливостей:
• розвитку творчого потенціалу особистості – становлення та розвиток цілісної особистості, для якої творче ставлення до обраної справи є органічною складовою, що поєднує процес навчання й самостійного набуття знань з розвитком пошуково-дослідницьких вмінь, емоційної сфери, виховання за виявом почуттів, абсолютною свободою творчих дій.
• зустрічних зусиль вчителя і учнів в процесі пошуково-дослідницької діяльності – перетворення вчителя ( наукового керівника - тьютора ) на партнера, який допомагає і навчає дитину пошуково-дослідницької діяльності: визначати мету і зміст діяльності, способи досягнення мети, напрями пошуку необхідної інформації з теми та шляхи її отримання;
• індивідуалізації – навчання й набуття необхідних знань за індивідуальною програмою, відповідно особистісних успіхів учнів, орієнтованою на мету, поставлену перед дослідником,  яка враховує досвід та рівень підготовки дитини, її здібності та інші особисті чинники;
• мотиваційно-цільовий – групується на важливості вияву бажання пізнавати нове самими учнями, спираючись на їхні потреби та інтереси [33,с.10].

Психологічний аспект керівництва науково-дослідницькою діяльністю полягає у вихованні особистості, її становленні та самоствердженні. Саме в основі психологічного аспекту виявляється розвиток індивідуальних особливостей дитини, які формуються  протягом пошуково-дослідницької діяльності школяра.

Інтелектуальний аспект становлення юного дослідника визначається через такі цінності, як уява, аналітичність, критичність, уміння порівнювати і робити особисті висновки.

Емоційно-мотиваційний аспект перетворює пізнавальний дослідницький інтерес на стимул, який допомагає учневі свідомо й емоційно включатися в пошукову діяльність. З метою визначення й аналізу інтересів та захоплень учнів, мотивації й стимулювання їх пошуково-дослідницької діяльності на початку і наприкінці навчального року здійснюється психолого-педагогічне спостереження та аналіз, що передбачає :

• анкетування, тестування – визначення інтересів та захоплень;
• діагностика;
• мотивацію діяльності та вибір теми;
• прогнозування результатів;
• спостереження за процесом дослідження;
• консультативна допомога;
• корекція процесів та основних моментів дослідження.

     Успіх дослідницької діяльності ,на думку І.Зимньої, прямо залежить від чіткої та ефективної організації діяльності учнів. Правильна організація забезпечує впорядкованість всіх дій у майбутній роботі учня [6,с.24].

        Уся  дослідницька робота учнів здійснюється  поетапно. Розглянемо і дамо характеристику  кожного з етапів.

І етап - загально ознайомлювальний.

• Обрання напряму майбутньої роботи;
• Ознайомлення з досвідом пошукової роботи навчального закладу попередніх років;
• Консультування вчителів;
• Робота з різними джерелами;
• Вивчення методики складання різного роду конспектів, уміння правильно робити виписки;
• Опанування вмінь здійснювати аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, та інші види мисленнєвих операцій;
• Самостійна робота з науковою та науково-популярною літературою.