Декоративно-прикладне мистецтво

 

Нитки для зшивання шкіри  потрібні тонкі і міцні. Проходячи  крізь товщу шкіри, на нитки діє  велике тертя, тому бавовняні не витримують і рвуться. Не варто використовувати  і занадто міцні на розрив нитки. Ці нитки нееластичні, і при розтягуванні шкіряного виробу можуть прорізати  місце шва. Нарівні з нитками  для з'єднання деталей із шкіри  користуються різноманітними клеями. Їх асортимент достатньо великий  «Момент», «Наіріт», «Контактол», «Фенікс», ПВА, «88 — Н», гумовий клей та ін. Вони утворюють при склеюванні пластичну водонепроникну плівку, швидко сохнуть тому працювати з ними треба швидко адже приклеєна шкіра відривається «з м'ясом». Щоб приклеїти невелику деталь, наприклад кам'яну вставку в брошку, достатньо краплі «Супер-клею».

 

Тепер пару слів про матеріал який буде потрібний при виготовленні того чи іншого виробу. По-перше це різноманітна оздоблювальна фурнітура: пряжки, кнопки, хольнітени (в побуті їх називають заклепками), блоки, кільця, на півкільця, карабіни, кутики, замки брючні та шубні гачки, оздоблювальні елементи та ін. Пошукайте в своїх запас замки від брошок або дужки від старих сережок. Стануть в нагоді пластмасові або металеві браслети чи обручі для волосся. При виготовленні виробів жорсткої форми (сумок, папок та ін.) знадобиться картон. А для того, щоб з часом картонна підкладка не розшаровувалась її дублюють підкладкою з пластику. Для підкладки косметичок та сумок потрібна тонка клейонка і підкладочна тканина. Чудова підкладочна тканина виходить із старих нейлонових чоловічих сорочок.

Етапи обробки  шкіри

 

Роботу над будь-яким виробом, навіть найпростішим, можна поділити на кілька етапів. • По-перше, потрібно обдумати форму, кольорову гаму, методи оздоблення, способи з'єднання деталей  та ін. • По-друге, виготовити викрійку, розкроїти шкіру по лекалам, зробити, якщо це необхідно, декор. • По-третє, з'єднати деталі та надати виробу остаточного  вигляду.

Крій заготовок

 

Викрійку краще робити з щільного паперу, на кожній деталі викрійки слід написати її назву, необхідну  кількість даних деталей, матеріал з якого вони будуть виготовлені (шкіра, тканина, клейонка, поролон), якщо це елемент орнаменту, то треба вказати  і його колір. Розмічають шкіру як з лицьової, так і з виворітної сторони. Обводять деталі тупим шилом  або голкою, ребром тонкого шматочка мила. Вирізають деталі по контуру  або з припуском на шви чи підгинання краю. Тонкі шкіри ріжуть ножицями, а шкіри товщиною 3 — 4 мм ножем.

Шерфування

 

Шерфування — це прийом стоншення шкіри. Він застосовується достатньо широко: при підгинанні краю, при склеюванні в напуск зайву товщину шкіри знімають ножем лише по краю шкіри.

З'єднання шкіри

 

Викроєні деталі з'єднують  між собою різними способами: за допомогою клею, пришиваючи деталі вручну або на швейній машинці, приплітаючи  їх одну до одної тонкою смужкою  шкіри (метод обплітання). Вибір того чи іншого з'єднання залежить від  призначення деталі; біжутерія, коробочки, різноманітні виключно декоративні  речі найчастіше склеюються; паски, косметички, сумки, які при експлуатації витримують постійні навантаження, з'єднують за допомогою обплітання або зшивають. Детальніше з цими видами з'єднань ми ознайомимось на практичних заняттях.

 

Техніки

 

Шиття — найважливіша техніка виготовлення художніх виробів зі шкіри. Шви виконуються кольоровими або однотонними з тлом нитками (накладні, «шиті в рубець» і под.) і вузькими стрічками шкіри.

 

Аплікація — давня, традиційна техніка прикрашування шкіряних виробів, полягає у накладуванні на поверхню предметів вирізаних клаптиків шкіри (сап'яну), сукна, металевих платівок, барвистих вовняних шнурків, шкіряних ґудзиків, тороків, китиць. Особливою оригінальністю візерунків відзначаються гуцульські кептарі, оздоб лені шкіряними витинанками.

 

Вишивання — найпоширеніша техніка оформлення шкіряних виробів кольоровими вовняними або шовковими нитками (стебнівка, гладь, хрестик тощо), відзначається мажорним колоритом рельєфно накладених орнаментів.

 

Набивання металу — традиційна техніка декорування і скріплення деталей шкіряних виробів заклепками (капелями), маленькими металевими ґудзичками (бобриками), великими, пласкими металевими кружечками (бовтицями) і под. Іноді з них формували своєрідні стрічкові, розетові або сітчасті композиції.

 

Тиснення — характерні сучасні техніки прикрашування шкіряних виробів. Розрізняють холодне тиснення прес-формою (кліше), контурне (від руки) та гаряче (розігрітою металевою формою). Таким чином утворюються тоновані візерунки.

 

Ажурне вирізування — техніка вибивання прорізних геометричних елементів орнаменту металевими пробійниками у вигляді кружечків, трикутників, «листочків» і под., з наступним підкладанням кольорової шкіри.

 

Плетіння — фактурно-декоративне прикрашування шкіряних виробів. Виконується з вузьких кольорових пасочків скісно-хрестиковим способом.

 

Різьблення — порівняно рідковживана, сучасна техніка декорування шкіряних виробів. Виконується прийомами контурного гравіювання.

 

Випалювання — сучасна техніка оздоблення виробів, виготовлених з грубої шкіри природного забарвлення. Аналогічна контурному випалюванню на дереві.

 

Інкрустація — декорування шкіряних виробів різноколірною шкірою, виконується на зразок інкрусації на дереві.

 

Розпис — сучасна техніка оздоблення шкіряних речей, виконується вручну олій ними або нітроемальовими фарбами.

 

Типологія виробів  зі шкіри

 

Обладнання інтер'єру — рід шкіряних виробів для декорування стін на оббивки меблів, виготовлених міськими цеховими майстрами та сучасними художниками декоративно-прикладного мистецтва.

 

Кордибани (від назви м. Кордова, Іспанія) — типологічна група шкіряних шпалер, оздоблених тисненням, розписом і позолотою, переважно рослинною орнаментикою.

 

Оббивочна шкіра — тип декоративної шкіри для оббивки диванів і крісел, прикрашена тисненням або розписом.

 

Настінні прикраси — типологічна група сучасних шкіряних плакеток, декорованих тисненням, інкрустацією, випалюванням, розписом і под.

 

Одяг — рід шкіряних виробів, прикрашених вишивкою, аплікацією, ажурним вирізуванням. Поділяється на типологічні групи: головні убори, верхній плечовий одяг і взуття. Доповнення до одягу — рід виробів зі шкіри, пишно декорованих тисненням, аплікацією, металом, плетенням тощо. Сюди входять такі типологічні групи виробів — паски, торбинки й прикраси. Паски — шкіряні вироби для підперезування у поясі й закріплення поясного одягу. Паски різняться шириною й оздобленням. У Карпатах вузькі пояси називали букурійками, а широкі — чересами. Череси виготовляли різної ширини: на одну пряжку — пасок, на дві — малий ремінь, на три — великий ремінь. До цієї типологічної групи входять також ремінці для годинників, зап'ястні ремінці і т. ін.

 

Торбинка — це шкіряні вироби з пасом для транспортування предметів. У Карпатах розрізняють чоловічі торбини — табівки (у XVІІІ ст. квадратні, у XIX ст. півкруглі), прикрашені набиваним металом. У них носили курильне приладдя. Торбинки менших розмірів називали ташками. Ix зовнішній бік суцільно вкривали бляхою із сітчастим орнаментом. Вони служили скоріше прикрасою. Маленьку торбинку, стяг нуту у верхній частині й прикріплену до паска, називали калиткою, оздоблювали капелями й китицями. Сучасні чоловічі й жіночі торбинки за багатством форм утворюють окремі типологічні підгрупи (сумки, портфелі, дипломати, валізи тощо).

 

Прикраси — група сучасних виробів, функціонують як доповнення до жіночого святкового одягу: кулони, брошки, паски, браслети, півобручі до волосся, декоративні квіти і т. ін.

 

Дрібні особисті речі — невеликий рід шкіряних виробів галантерейного характеру (капшуки, гаманці, портмоне, футляри для окулярів, ключів та ін.).

 

Знаряддя праці — рід виробів, представлений єдиною типологічною групою предметів упряжі. Лимарі колись виготовляли хомути, гужі, черезсідельники, шлеї, сідла, сіделка, віжки, посторонки, нашийники (нашильники), нагрудники, дуги, батоги і под. Майстри пишно прикрашали святкову упряж металевими кільцями, пряжками, «кониками», латунними бляшками, вовняними китицями, хомут розцяцьковували металевими ґудзиками тощо.

 

Палітурні предмети поділяють  на дві типологічні групи: обкладинки й коробки. Обкладинки переплітають шкірою й оздоблюють тисненням, аплікацією, розписом (книги, альбоми, папки). Коробки  різної величини й форми прикрашають  тисненням, випалюванням, розписом (для  зберігання документів, фотографій, дрібних  реліквій тощо).