Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Мая 2013 в 18:11, реферат
1.Українці в умовах становлення та розвитку радянської культури. Комуністична пропаганда як засіб творення нової культури. Українізація і «культурне будівництво». Діяльність творчих об'єднань і їх основний доробок. Конструктивізм: аналіз стильових особливостей і зразки споруд. Українське кіномистецтво. Режисер О. Довженко і його творчий доробок.
Українська революція 1917 р., утворення Центральної Ради, проголошення Української Народної Республіки, боротьба за збереження української державності в 1917—1920 рр. привели до неабиякої активізації духовних сил українського суспільства.
Усе це мало на метi створити iнтелектуальний дискурс на нацiональному ґрунтi, вийти за межi утилiтарно-провiнцiйної обмеженостi, на яку прирікала українську культуру колонiальна сутнiсть соцреалiзму. У прозi 60-70-х рр. значно посилився психологiзм, що свiдчило про перенесення центру уваги зi сфери соцiального та публiчного до приватного та індивідуального.
Деякі були переконаними комуністами. Хоча дисиденти діяли переважно в Києві та Львові, вони походили з різних частин України. Більшість складали східні українці, проте багато з них мали ті чи інші зв'язки із Західною Україною, де свого часу навчалися чи працювали. Інша варта уваги риса полягала в тому, що чимало інтелігентів були в своїх сім'ях першими, хто залишив село й приєднався до лав міської інтелігенції. Звідси й той наївний ідеалізм та складна аргументація, часто притаманні їхнім заявам. Загалом вони становили дуже аморфний і неорганізований конгломерат людей. На Україні налічувалося не більше тисячі активних дисидентів. Проте їх підтримувало й співчувало їм, напевне, багато тисяч.