Стан та напрями удосконалення готівкових коштів підприємства

Дата добавления: 29 Мая 2013 в 12:40
Автор работы: Пользователь скрыл имя
Тип работы: курсовая работа
Скачать архив (81.42 Кб)
Файлы: 1 файл
Скачать файл  Просмотреть файл 

курсова.docx

  —  84.13 Кб

З метою  бухгалтерського обліку, в П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів»  зазначено, що грошові кошти — це готівка, кошти на рахунках в банках та депозити до запитання.

Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості.

Такими  еквівалентами є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3 місяці (казначейські векселі, депозитні сертифікати тощо).

Рух грошових коштів — це надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, який здійснюється у відповідності з трьома видами діяльності: операційною, інвестиційною та фінансовою.

Операційна  діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою.

Прикладом руху грошових коштів внаслідок операційної  діяльності є:

  • надходження коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
  • надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії тощо);
  • платежі постачальникам;
  • виплати працівникам тощо.

Інвестиційна  діяльність — це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Прикладом руху коштів внаслідок інвестиційної  діяльності є:

  • платежі, пов'язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів;
  • надходження від продажу необоротних активів;
  • надання позик іншим підприємствам;
  • надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

Фінансова діяльність — це сукупність операцій, які призводять до зміни величини і складу власного та позикового капіталу. Прикладом руху коштів внаслідок фінансової діяльності є:

  • випуск власного капіталу (акцій);
  • отримання позик та їх погашення;
  • викуп акцій власної емісії;
  • виплата дивідендів.

Застосовуючи  розглянуту класифікацію слід мати на увазі, що віднесення коштів до відповідної  групи залежить в першу чергу  від характеру господарської діяльності підприємства. Наприклад, інвестиції в цінні папери є інвестиційною діяльністю підприємства, але є основною діяльністю інвестиційної компанії.

Основними завданнями обліку грошових коштів є:

  • контроль за дотриманням касової і розрахункової дисципліни;
  • своєчасне і правильне документальне оформлення операцій по руху грошових коштів;
  • контроль за збереженням готівки і цінних паперів у касі підприємства;
  • інвентаризація грошових коштів і відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку.

Для обліку грошових коштів використовуються такі рахунки:

  • ЗО «Каса»;
  • 31 «Рахунки в банках»;
  • 33 «Інші кошти»;
  • 34 «Короткострокові векселі одержані»;
  • 35 «Поточні фінансові інвестиції».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Облікова політика підприємства

Створення системи бухгалтерського обліку передбачає активне застосування такої  складової обліку як облікова політика. У практиці обліку багатьох держав світу термін ”облікова політика”  застосовується тривалий час і визначається як сукупність способів ведення обліку підприємством. В Україні можливість його використання з’явилась з введенням  у 1993 році Положення про організацію  бухгалтерського обліку і звітності. Ним передбачалося, що підприємства можуть самостійно встановлювати форму  обліку, визначати методи його ведення, розробляти систему внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності  й контролю тощо .

Офіційно  термін ”облікова політика” введено  з 1999 року із прийняттям Закону України  ”Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні”, відповідно до якого – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання  і подання фінансової звітності.

Потреба у формуванні облікової політики виникла в умовах повної господарської  самостійності підприємства. Офіційне запровадження зумовлене процесами  реформування національної системи  бухгалтерського обліку відповідно до вимог ринкової економіки шляхом гармонізації його з міжнародними стандартами.

На мою думку на організацію  бухгалтерського обліку на сільськогосподарських  підприємствах,  крім загальних факторів, також впливає і форма організації  бухгалтерського обліку на підприємстві. Керуючись п. 4 ст.8 Закону про бухгалтерський  облік, облік можна вести:

  • вводячи до штату підприємства посади бухгалтера або створюючи бухгалтерську службу, очолювану головбухом;
  • укладаючи угоду з приватним підприємцем, який надає послуги з бухгалтерського обліку;
  • на договірних засадах централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;
  • самостійно власнику або керівнику підприємства.

Також на організацію бухгалтерського обліку впливає і вибір Плану рахунків, який використовується на сільськогосподарському підприємстві. На підприємстві можуть використовувати:

  • загальний План рахунків із застосуванням  рахунків витрат класів 8 і 9, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.99р. № 291 ;
  • загальний План рахунків без застосування рахунків витрат класу 8;
  • спрощений План рахунків, затверджений наказом Мінфіну України від 19.04.01р. № 186;
  • робочий План рахунків.

Нажаль, накази про облікову політику розроблені тільки у третини сільськогосподарських  підприємств. На решті підприємств  робота по розробці таких наказів  навіть не проводилась.

Від уміло  сформованої облікової політики багато в чому залежать ефективність управління господарською діяльністю підприємства та стратегія його розвитку на тривалу перспективу. Вдало обрана облікова політика позитивно впливає  на діяльність підприємства, забезпечує ефективну роботу бухгалтерії.

  Облікова політика підприємства формується на підставі запроваджених національних П(С)БО і полягає у виборі принципів, методів і процедур, пов’язаних з оцінкою чи обліком статей звітності. Отже, структура облікової політики складається з трьох взаємопов’язаних елементів: принципів, методів і процедур. Після того як було визначено, які процедури, способи і методи бухгалтерського обліку необхідні, аби фінансова звітність найбільш повно і достовірно розкривала стан та діяльність підприємства, потрібно зафіксувати їх у наказі. Його затвердження – прерогатива керівництва підприємства. Однак розробляється облікова політика з переважною участю фахівців з бухгалтерського обліку. 

Принципи  бухгалтерського обліку – це базові концепції, які покладені в основу відображення в обліку та звітності  господарської діяльності підприємства, його активів, доходів, витрат, фінансових результатів.

Основні принципи бухгалтерського обліку визначені  Законом України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні”. Всього в Законі виділено 10 таких основних принципів: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність  доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність. Саме керуючись принципами обліку, підприємство формує інші елементи облікової політики – методи і процедури обліку.

З теорії бухгалтерського обліку відомо, що метод бухгалтерського обліку –  це сукупність способів і прийомів  для відображення об’єктів обліку з метою обчислення показників, необхідних для управління фінансово-господарською  діяльністю підприємства. Елементами методу бухгалтерського обліку є: документація, інвентаризація, калькуляція, рахунки, подвійний запис, баланс .

Для облікової політики встановити метод – означає вибрати облікову оцінку щодо статей фінансової звітності. Після впровадження П(С)БО у підприємства є альтернативні варіанти вибору методів оцінки та обліку окремих  статей фінансової звітності: амортизації  основних засобів та нематеріальних активів, методу списання виробничих запасів, витрат на виробництво та калькулювання  собівартості, резерву сумнівних  боргів тощо. Кожне підприємство обирає з цих методів той, що дозволяє максимально точно розкрити його фінансовий стан.

Процедура – це встановлений порядок ведення  обліку. Нормативне визначення поняття  відсутнє. На практиці до процедур складання  звітності відносять форми обліку, організацію документообороту, технологію обробки бухгалтерської інформації тощо.

Облікова  політика підприємства має організаційно-технологічні та методичні складові. На малюнку 3.1 схематично представлено складові облікової політики.

Мал.2.1. – Складові облікової політики

Слід  зауважити, що облікова політика залежно  від вибору методів оцінки активів  та зобов’язань може вплинути на фінансовий результат діяльності підприємства. Прикладом цього впливу є застосування різних методів амортизації основних засобів, оцінки виробничих запасів, застосування різних баз розподілу загальновиробничих витрат, методів калькулювання виробничої собівартості продукції.

Від уміло  сформованої облікової політики багато в чому залежать ефективність управління господарською діяльністю підприємства та стратегія його розвитку на тривалу перспективу. Вдало обрана облікова політика позитивно впливає  на діяльність підприємства, забезпечує ефективну роботу бухгалтерії.

Для керівників та головних бухгалтерів державних  підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінагрополітики, були підготовлені Методичні рекомендації щодо складання розпорядчого документа про облікову політику підприємства. Рекомендації описують, як складати та погоджувати розпорядчий документ, а також визначають обов’язкові елементи облікової політики.

Переважна частина бухгалтерів-практиків зауважує, що створення облікової політики на підприємстві – дуже трудомісткий і відповідальний процес. Адже підприємству не один рік доведеться працювати  і враховувати  свої активи і зобов’язання згідно з розробленою ним обліковою  політикою.

Формування  та дотримання прийнятої на підприємстві облікової політики є однією з  важливих умов отримання достовірної  інформації для відображення в бухгалтерському  обліку та фінансовій звітності. Однак, при її формуванні в агроформуваннях  допускається ряд суттєвих недоліків, які потребують усунення.

Усунення  недоліків в організації облікової  політики в агропідприємствах сприятиме  обґрунтованості статей обліку й  прийняттю правильних рішень користувачами  бухгалтерської звітності.

Однією  з умов забезпечення належної облікової  політики в агропідприємствах є  належне її інформаційне забезпечення, якому має сприяти держава.

Наказ про облікову політику на ТОВ «Світанок» наведено у додатку А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. ВИРОБНИЧО-ФІНАНСОВА ХАРАКТЕРИСТИКА  ГОСПОДАРСТВА.

Підприємство ТОВ «Світанок» є самостійним господарюючим суб'єктом і було створене для отримання прибутку в ході здійснення комерційної, наукової та виробничої  діяльності. Основні положення діяльності підприємства наведено у витягу із Статуту підприємства (Додаток Б)

Структура підприємства представлена на мал. 3.1.





 





 

Мал. 3.1. Структура ТОВ «Світанок»

Майно підприємства становлять основні  та оборотні засоби, грошові кошти, а також інші активи, вартість яких відображається в бухгалтерському  балансі господарства.

Джерелами формування майна Підприємства є:

- грошові та матеріальні внески  власника

- доходи, одержані від реалізації  продукції, послуг, а також інших  видів господарської діяльності

- доходи  від цінних паперів

- кредити банків

- придбання майна іншого підприємства, установи, організації

- інші джерела, не заборонені  законодавством

 

Виробничо-фінансову характеристику господарства я розпочну з аналізу  товарної продукції, що зараз випускається на підприємстві (табл.3.1)

Джерелом інформації є типова форма  № 50 - с/г (Додаток В)

Таблиця 3.1

Структура товарної продукції ТОВ «Світанок» за 2007-2009 рр.

Назва продукту

Виручка,  тис. грн.

Відхилення 

2007-2009 (%)

2007

2008

2009

т. грн.

%

т. грн.

%

т. грн.

%

Пшениця озима

213,0

9,65

198,1

10,4

155,1

8,2

-1,45

Пшениця яра

247,1

11,2

222,0

11,6

228,0

12,1

0,9

Гречка 

36,5

1,65

35,7

1,9

34,6

1,8

0,15

Кукурудза на зерно

303,0

13,7

299,2

15,7

218,5

11,6

-2,1

Ячмінь  ярий

300,0

13,6

230,0

12,0

116,5

6,2

-7,4

Просо

50,0

2,3

47

2,5

59,2

3,1

0,8

Соняшник 

587,6

26,6

429,0

22,5

386,9

20,6

-6,0

Ріпак озимий

170,3

7,7

250,5

13,1

297,9

15,7

8,0

Інша  продукція рослинництва

49,0

2,2

37,8

2,0

23,8

1,3

-0,9

Всього по рослинництву

1956.5

88,6

1749.3

91,7

1513,5

80,6

-8,0

Послуги в сільському господарстві

251,5

11,4

158,7

8,3

367,5

19,4

8,0

Всього по господарству

2208

100

1908

100

1881

100

-

Описание работы
Керування грошовими коштами має першорядне значення. Мистецтво керування поточними активами полягає в тому, щоб тримати на рахунках мінімально необхідну суму коштів, що потрібні для поточної оперативної діяльності. Сума коштів, яка необхідна підприємству, це по суті справи страховий запас, призначений для покриття короткочасної незбалансованості грошових потоків. Сума грошових коштів повинна бути такою, щоб її вистачало для виробництва всіх першочергових платежів. Оскільки грошові кошти, знаходячись у касі або на рахунках у банку, не приносять доходу, їх потрібно мати в наявності на рівні безпечного мінімуму.
Содержание работы
Вступ
І. Організація обліку касових операцій.
1.1. Основні положення і нормативні документи, що регулюють порядок обліку касових операцій.
1.2. Економічний зміст грошових операцій

ІІ. Облікова політика підприємства
ІІІ. ВИРОБНИЧО-ФІНАНСОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА.
IV. ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ У ПІДПРИЄМСТВІ.
4.1. Порядок приймання та видачі готівки та оформлення касових документів.
4.2. Порядок ведення касової книги.
4.3. Синтетичний і аналітичний облік касових операцій
4.4. Інвентаризація каси і відображення в обліку її результатів
4.5. Автоматизація обліку касових операцій.
4.6. Напрями удосконалення обліку операцій.
Висновки.